ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2016 року Справа № 904/6627/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 (головуючий суддя Подобєд І.М., судді Величко Н.Л., Іванов О.Г.)та рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015 (суддя Фещенко Ю.В.) у справі№ 904/6627/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд"простягнення заборгованості за поставлений згідно з договором № НП-2/11 від 11.01.2011 товар у загальному розмірі 21.923,82 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачане з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 12.002,88 грн. основного боргу, 9.220,09 грн. інфляційних втрат, 698,49 грн. трьох процентів річних та 1.826,80 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 2,36 грн. трьох процентів річних в позові відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою частково, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 6.198,53 грн. основного боргу, 4.457,49 грн. інфляційних втрат, 180,04 грн. трьох процентів річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій у вказаній частині було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 204, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 601, 602 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами безпідставно не було враховано заяви від 17.07.2014 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка мотивована обов'язком продавця відповідно п. 9.6 Договору поставки № НП-2/11 від 11.01.2011, в редакції Додаткової угоди від 23.01.2012, відшкодувати покупцю 6.198,53 грн. податку на додану вартість, на яку він втрачає право на податковий кредит. Зазначена сума відображена у бухгалтерському обліку як зменшення кредиторської заборгованості ТОВ "Новомосковський посуд" за договором. Оскільки позивачем з моменту отримання заяви не здійснено жодних дій і відсутні докази оспорювання заяви, відповідач вважає, що позивач погодився з проведеним зарахуванням. Таким чином, за контррозрахунком відповідача станом на 23.07.2014 (дата отримання заяви про зарахування) розмір основного боргу становить 5.804,35 грн., а додаткові нарахування на цю заборгованість мають становити: інфляційні втрати у сумі 4.762,60 грн. та три проценти річних у сумі 518,45 грн.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ підприємство матеріально-технічного постачання "Промснаб" (Продавець) та ТОВ "Новомосковський посуд" (Покупець) був укладений договір поставки № НП-2/11 від 11.01.2011 (далі - Договір).
За видатковими накладними №№ РН-0000469, РН-0000470 від 29.04.2013, № РН-0000576 від 31.05.2013 та № РН-0000811 від 15.08.2013 позивач поставив відповідачу товар (інструмент) на загальну суму 12.002,88 грн.
Згідно з п. 5.2 Договору строк оплати визначено протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів з дати поставки погодженої партії товару.
Відповідач вказаного товару не оплатив.
В порядку досудового врегулювання спору 08.07.2014 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити 12.002,88 грн. суми боргу протягом семи днів з моменту отримання претензії. Отримання претензії відповідачем 10.07.2014 підтверджується копією рекомендованого поштового повідомлення.
30.04.2015 позивач направив на адресу відповідача для підписання акт взаємних розрахунків за договором поставки № НП-2/11 від 11.01.2011. Цей акт був отриманий відповідачем 14.05.2015, проте підписаний не був.
Відповідач не заперечує факту поставки товару позивачем, натомість вважає, що стягнення заборгованості підлягає у меншому розмірі, а саме в сумі 5.804,35 грн. Свою позицію відповідач обґрунтовує посиланням на п. 9.6 Договору поставки № НП-2/11 від 11.01.2011, в редакції Додаткової угоди від 23.01.2012, за яким у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.4 і 3.5 Договору, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 5% від вартості товару, на який була виписана або підлягала виписці податкова накладна, а також підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того Постачальник відшкодовує суму ПДВ, на яку Покупець втрачає право на податковий кредит.
Пунктом 3.4 Додаткової угоди від 23.01.2012 передбачено, що оригінали податкових накладних, оформлені належним чином, Постачальник надає Покупцю в порядку, передбаченому чинним законодавством України, але не пізніше 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним. При поставці товару імпортного виробництва Постачальник в обов'язковому порядку у податковій накладній вказує код товару згідно з УКТ ЗЕД.
У пункті 3.5 Додаткової угоди від 23.01.2012 сторони обумовили, що при поставці товару імпортного виробництва, а також товару українського виробництва, сума податку на додану вартість на який складає 10.000,00 грн. і більше, Постачальник не пізніше 10 календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань, визначених п. 187.1 ст. 187 розділу V Податкового кодексу України, надає належним чином оформлену податкову накладну. Разом з оригіналом податкової накладної Постачальник надає Покупцю копію квитанції, яка підтверджує факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
До матеріалів справи відповідачем наданий Акт Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.07.2013 № 280/221/33905850, в якому встановлено завищення відповідачем податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.
На підставі податкового повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.08.2013 № 0001062201 відповідач платіжним дорученням № 1849 від 02.08.2013 сплатив визначену податковим органом суму грошового зобов'язання 26.705,12 грн., в тому числі 21.802,84 грн. - за основним платежем та 4.902,28 грн. - за штрафними санкціями.
Відповідач вважає, що в серпні 2013 року він втратив право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітних періодів згідно з актом Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.07.2013 № 280/221/33905850, оскільки первинні бухгалтерські та податкові документи були оформлені позивачем неналежним чином, що є порушенням п. п. 3.4, 3.5 Договору поставки, в редакції додаткової угоди від 23.01.2012.
06.09.2013 відповідач надіслав на адресу позивача вимогу про сплату грошових коштів, у якій просив компенсувати суму ПДВ за період з грудня 2011 року по листопад 2012 року протягом семи календарних днів від дня пред'явлення цієї вимоги.
17.07.2014 відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6.198,53 грн. Заява отримана позивачем 23.07.2014, проте залишена без задоволення.
Отриманий 14.05.2015 відповідачем акт звірення взаємних розрахунків від 30.04.2015 також був підписаний ним із визнанням своєї заборгованості в сумі 5.804,35 грн., оскільки заборгованість з оплати поставленого товару на суму 12.002,88 грн. була зменшена відповідачем в односторонньому порядку за його заявою від 17.07.2014 № 532 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6.198,53 грн.
Причиною спору у даній справі стало питання про правомірність вимог позивача зі стягнення вартості поставленого товару без урахування заяви відповідача про залік зустрічних однорідних вимог, що у свою чергу впливає на розмір належних до стягнення додаткових нарахувань втрат від інфляції та трьох процентів річних.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Сервіси для юристів