П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2026 року
м. Київ
справа № 607/5522/23
провадження № 51-4638км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22023210000000028, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації (далі - РФ), уродженця м. Фергана Узбецької РСР СРСР, місце проживання невідоме, робоча адреса: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області вироком від 22 березня 2024 року засудив ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 110 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
2. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, вчиненому особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
3. Так, ОСОБА_7 , бувши депутатом Державної Думи Федеральних Зборів РФ, уповноваженим брати участь у засіданнях палати й голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, зокрема про ратифікацію міжнародних договорів РФ, під час засідань указаного органу, що відбулися 15 й 22 лютого 2022 року за адресою: вул. Охотний ряд, 1, м. Москва, РФ, діючи умисно, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, порушуючи принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту Організації Об`єднаних Націй і декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХIХ), статей 1-3, 68 Конституції України, з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Основним Законом України, з мотивів перешкоджання євроінтеграційному курсу розвитку України, а також задля розширення впливу РФ і відновлення контролю над політичними й економічними процесами в Україні за попередньою змовою з іншими депутатами, представниками влади і збройними силами РФ підтримав постанову Державної Думи РФ зі зверненням до Президента РФ про визнання окупованих РФ територій Донецької та Луганської областей України, так званих Донецької та Луганської народних республік (далі - ДНР і ЛНР), самостійними, суверенними та незалежними державами й ратифікацію договорів про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між РФ і так званими ДНР і ЛНР.
4. Унаслідоквизнання 15 лютого 2022 року інших державних утворень, так званих ДНР і ЛНР, у межах міжнародно визнаних кордонів України на її території та ратифікації 22 лютого 2022 року договорів про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, РФ під приводом допомоги так званим ДНР і ЛНР здійснила 24 лютого 2022 року повномасштабне військове вторгнення на територію України, де розпочала бойові дії з метою зміни меж державного кордону України, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків у вигляді отримання людьми тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, знищення будівель, майна й інфраструктури.
5. Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 червня 2024 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку заявника, в основу вироку суд першої інстанції поклав дані, яких недостатньо для визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, а апеляційний суд обмежився перерахуванням доказів і загальними формулюваннями щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та не мотивував своєї відмови в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту. Зазначає, що під час досудового та судового слідства не здобуто переконливих доказів того, що ОСОБА_7 брав участь у засіданнях Державної Думи РФ і голосував стосовно вказаних у вироку питань, адже відеоматеріали, скриншоти сторінок в мережі «Інтернет» суд не міг брати до уваги через неможливість їх перевірки на законність і допустимість. Наголошує, що в основу обвинувального вироку суд поклав докази, які не є оригіналами та які сторона обвинувачення зібрала не у встановлений законом спосіб, адже всі вони були отримані шляхом здійснення копій з мережі «Інтернет», що вказує на їх недопустимість і неналежність у розумінні статей 85, 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). З урахуванням наведеного, апеляційний суд, на думку скаржника, мав повторно дослідити письмові докази, на чому наполягала сторона захисту, проте попри вимоги закону не зробив цього.
Позиції учасників судового провадження
7. Прокурор ОСОБА_5 заперечувала стосовно задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 , просила залишитибез змінисудові рішення щодо ОСОБА_7 .
8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
9. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Сервіси для юристів