ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2015 року Справа № 910/8870/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Коробенка Г.П.,
суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. №1005 від 22.05.2012,
від відповідача: Альонкіної А.А. дов. б/н від 14.01.2015;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014
у справі №910/8870/14 Господарського суду міста Києва
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп"
про стягнення 285 600,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" про стягнення 285 600,00 грн. передоплати за непоставлений товар, в тому числі 210 000,00 грн. основного боргу, 75 600,00 грн. 36 % річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2014 (суддя Ломака В.С.) позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 210 000,00 грн. основного боргу, 75 600,00 грн. 36 % річних. Відповідно розподілені судові витрати.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору не поставив попередньо оплачений товар; умовами договору передбачено нарахування процентів на суму, на яку не був поставлений товар (п.5.7 договору).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) зазначене судове рішення скасоване в частині стягнення 75600,00 грн. 36 % річних, в цій частині в позові відмовлено. В решті судове рішення залишене без змін. Відповідно здійснений перерозподіл судових витрат (судового збору). В частині скасування судового рішення постанова мотивована тим, що позивачем була сплачена сума коштів менша, ніж визначена у рахунку-фактурі, тому у відповідача не виникло обов'язку поставити товар, тому в такому випадку умови п. 5.7 договору не застосовуються.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокристалгруп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 207, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 37 Господарського процесуального кодексу України просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги мотивовані також тим, що рахунок, на підставі якого позивачем перераховано суму передоплати, підписаний невідомою особою, акт звірки між сторонами відповідачем не підписаний, підпис на договорі з боку відповідача не справжній, у зв'язку з чим останнім було заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, яке не було взяте судом до уваги.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
26.05.2011 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено Договір поставки №26-05, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві нафтопродукти, а саме: бітум БНД 60/90, БНД 90/130 партіями, за найменуванням, у кількості, асортименті та по ціні, які вказуються в товарних (видаткових) накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору постачальник додає до кожної партії товару рахунок-фактуру, товарну (видаткову) накладну.
Згідно з п. 3.1. Договору його сума складається із сум виписаних видаткових накладних, які розраховуються з урахуванням податку на додану вартість і є невід'ємною частиною цього Договору.
Ціна за кожну окрему партію товару вказується у рахунках-фактурах та накладних до цього Договору (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору сторонами було визначено, що ціна за одиницю товару може змінюватись у зв'язку зі зміною цін заводів виробників, матеріалів, енергоносіїв, інфляційними процесами, прийняттям нових нормативних актів, рішень уряду та ін.
Зміна ціни в цьому Договору після виконання сторонами своїх зобов'язань не допускається (п. 3.4. Договору).
Сервіси для юристів