Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №927/584/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 927/584/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 927/584/16 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПрокурора Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській областідоКозелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянська селищна рада простягнення 35015,90 грн.за участю представників сторін:

прокуратури: Клюге Л.М.

позивача: не з'явилися

відповідача: Дубін В.І.

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ніжинської міської прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про стягнення 35015,90 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 у справі № 927/584/16 (суддя Блохіна Ж.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до спеціального фонду Державного бюджету України 10504,77 грн.; до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету 7003,18 грн. та на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Деснянської селищної ради Козелецького району Чернігівської області 17507,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Дикунської С.Я., Мальченко А.О.), рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.07.2016 у справі №927/584/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 у справі № 927/584/16, рішення Чернігівської області від 26.07.2016 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги, що факт незаконної рубки та пошкодження лісових насаджень виявив та закріпив документально сам відповідач, а відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень не спростовує факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якої зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний землекористувач. .

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14333,6 га на території Козелецького району Чернігівської області.

Згідно із п. 2.1 Статуту Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2 Статуту предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

Пунктом 3.5 Статуту визначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.10.2013 лісником ДП "Козелецьрайагролісгосп" ОСОБА_6 при об'їзді закріпленого за ним обходу (квартал 39, виділ 11) було виявлено самовільну рубку дерев сосни кількістю 9 штук, про що ним складено Доповідну від 17.10.2013.

В подальшому, головним лісничим ДП "Козелецьрайагролісгосп" ОСОБА_7 у присутності інженера лісового господарства ОСОБА_8, майстра лісу ОСОБА_9 та лісника ОСОБА_6 складено Акт самовільної рубки.

У зв'язку із виявленою самовільною порубкою дерев директором ДП "Козелецьрайагролісгосп" Вохмінцевим С.В. було подано до Козелецького РВ УМВС Чернігівської області письмову заяву № 164 від 18.10.2013, в якій директор просив розслідувати самовільну рубку дерев сосни, скоєну невідомими особами у кв. 39 вид.11. в обході № 3 лісника ОСОБА_6, в кількості 9 (дев'яти) дерев.

Згідно із Висновком дільничного інспектора міліції СДІМ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області капітана міліції Пальчика О.В., який розглянув матеріали перевірки по письмовій заяві директора ДП "Козелецьрайагролісгосп", встановити причетних осіб, які здійснили самовільну порубку дерев, не видалось можливим.

05.09.2014 старшим Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Малим М.В. згідно матеріалів ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 18.10.2013 № 164 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев сосни в кв. 39, вид. 11 обх. № 3 ДП "Козелецьрайагролісгосп".

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1. Згідно розрахунку загальна сума заподіяної шкоди становить 35015,90 грн.

Невиконання відповідачем обов'язку забезпечити охорону та захист лісу стало підставою звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області про стягнення з відповідача 35015,90 грн. шкоди.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на відповідача як на постійного лісокористувача; відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки; факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території та завдання шкоди у розмірі 35015,90 грн. підтверджено актом самовільної рубки та розрахунком розміру шкоди, відповідач не надав доказів відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.