Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №925/327/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 925/327/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.10.2016за заявоюПублічного акціонерного товариства "АЗОТ" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 26.06.2015, таким, що не підлягає виконаннюу справі925/327/15 Господарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "АЗОТ"простягнення 45 450 689,18 грн.У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Майданевич Г.А. (представник за дов. від 27.04.2016);

Столярець О.В. (представник за дов. від 27.04.2016);

від відповідача: Шимановський А.В. (представник за дов. від 30.12.2016);

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, відповідно до статті 117 ГПК України, наказу господарського суду Черкаської області, виданого на виконання рішення суду від 26.03.2015 у даній справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.09.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року заяву ПАТ "АЗОТ" задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду Черкаської області від 26 червня 2015 року у справі № 925/327/15 про стягнення з ПАТ "Азот" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 41 003 764 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 4 446 924 грн. 42 коп. три проценти річних, 73 080 грн. судового збору.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.09.2016, відмовити ПАТ "Азот" у задоволені заяви про визнання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 року у справі №925/327/15 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 117 ГПК України.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на відсутність підстав, визначених частиною 4 статті 117 ГПК України, для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у лютому 2015 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» про стягнення 41003764,76 грн. інфляційних втрат та 4446924,42 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року позов Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено повністю; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Азот» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 41 003 764,76 грн. інфляційних нарахувань, 4 446 924,42 грн. три проценти річних, 73 080 грн. судового збору.

26.06.2015 року на виконання вказаного рішення суду, що набрало законної сили, було видано відповідний наказ.

25.08.2015 року Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження № 48544243 з примусового виконання наказу господарського суду від 26.06. 2015 року у справі № 925/327/15.

В подальшому, 23.09.2015 року ухвалою Господарського суду Черкаської області було задоволено заяву сторін та затверджено, укладену сторонами в процесі виконання наказу від 26.06.2015 у справі № 925/327/15, мирову угоду про сплату стягувачу боржником суми у розмірі 45 523769,18 грн. до 13.11.2015 року включно.

Публічне акціонерне товариство «АЗОТ» на виконання вказаної мирової угоди, затвердженої судом, перерахувало на рахунок Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» платіжними дорученнями № 6822, № 6824, № 6825 від 03.11.2015 кошти в загальній сумі 45 523 769,18 грн., що складає суму, вказану у наказі суду, мировій угоді сторін та в ухвалі суду від 16.09.2015 року.

25.09.2015 року органом виконавчої служби винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 26.06.2015 року у справі № 925/327/15 на підставі пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із затвердженням ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.09.2015 року мирової угоди сторін від 16.09.2015 року та листом від 25.09.2016 року повернуто оригінал цього наказу до господарського суду.

У вересні 2016 р. Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, відповідно до статті 117 ГПК України, наказу господарського суду Черкаської області, виданого на виконання рішення суду від 26.03.2015 у даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилався на те, що в процесі виконання рішення суду від 26.03.2015 у справі № 925/327/15 сторонами було укладено мирову угоду від 23.09.2015, зобов'язання за якою перед ДП "Газ України" ПАТ "Азот" виконало станом на 04.11.2015 в добровільному порядку.

Задовольняючи вказану заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено можливості одночасного існування двох різних виконавчих документів на виконання одного судового рішення, а саме наказу суду та ухвали суду про затвердження мирової угоди, дійшов висновку, що, оскільки боржник повністю виконав умови мирової угоди, то обов'язок боржника перед стягувачем відсутній, а значить наказ має бути визнано таким, що не підлягає виконанню в силу положень ч. 4 ст. 117 ГПК Укураїни.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія не погоджується виходячи з наступного.

За приписами частини 4 статті 117 ГПК України визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими у порядку зазначеної статті, можливе у випадках, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково) (п.3.3 Постанови Пленуму ВГСУ України від 17.10.12 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що до підстав, за наявності яких наказ визнається таким, що не підлягає виконанню, належить виконання божником рішення суду саме у добровільному порядку.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, судовий наказ господарського суду Черкаської області від 26.06.15 про стягнення з ПАТ "Азот" грошових коштів у добровільному порядку не було виконано і державний виконавець розпочав виконавчі дії по примусовому його виконанню.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.