ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року Справа № 922/3222/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Кролевець О.А.,
Плюшка І.А.
за участю представників:
позивача - Петруши О.В.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК Кредит"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016
та на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2016
у справі № 922/3222/16
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ТК Кредит"
до Приватного підприємства "Парадігма-СІ"
про стягнення 19 000 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2016 (суддя Лавренюк Т.А.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 (колегія суддів у складі: суддя Камишева Л.М. - головуючий, судді Івакіна В.О, Пелипенко Н.М.), повернуто позовну заяву ПАТ Комерційного банку "ТК Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та додані до неї документи без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Комерційного банку "ТК Кредит" просить скасувати ухвалу господарського суду від 28.09.2016, постанову господарського суду апеляційної інстанції від 01.11.2016 та винести нову постанову, якою прийняти справу до розгляду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення господарськими судами вимог ст. 8 Закону України "Про судовий збір". Так, позивач вказує на те, що Національним банком України віднесено АТ КБ "ТК Кредит" до категорії неплатоспроможних та розпочату процедуру ліквідації. Крім того, зазначає, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації проводиться в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вважає, що господарським судом першої інстанції в порушення ст. 8 Закону України "Про судовий збір" залишено поза увагою неспроможність банку сплатити судовий збір у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, відсутністю доходів, значною кількістю кредиторських вимог, обмеженим кошторисом, а також значною сумою судового збору, що позбавляє позивача фактично права на звернення до суду для захисту своїх порушених прав.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".
Вказаним законом передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Господарськими судами встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви не надано доказів сплати судового збору, натомість АТ КБ "ТК Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просив суд відстрочити сплату судового збору, обґрунтовуючи це тим, що у зв'язку з віднесенням АТ КБ "ТК Кредит" до категорії неплатоспроможних та початком процедури ліквідації, позивач не здійснює господарської діяльності та фактично не отримує прибутків. Також позивач зазначив, що кошторис на сплату судових витрат (судового збору), затверджений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, є обмеженим у розмірі 120 000,00 грн. в місяць, а також значну суму судового збору, скаржник має труднощі з оплатою судового збору, тоді як відстрочення сплати судового збору дасть можливість позивачу акумулювати відповідну суму коштів для сплати судового збору.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").
Отже, господарськими судами правильно зазначено про те, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, що передбачені 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування судом майнового стану сторін. При цьому відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійснення оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену особу.
Господарський суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, з висновками якого погодився і господарський суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачем не було додано до матеріалів позовної заяви будь-яких доказів, які б підтвердили його скрутне матеріальне становище та відсутність коштів на рахунках, а також відповідних доказів, які б підтверджували можливість сплати позивачем суми судового збору до винесення рішення у справі.
Сервіси для юристів