Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №922/1987/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 922/1987/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016у справі№ 922/1987/16 Господарського суду Харківської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" допублічного акціонерного товариства " Харківська ТЕЦ-5"простягнення 57 212 723,23 грн

за участю представників сторін:

позивача: Громніцький Ю.П.,

відповідача: Колесник К.А.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", в якому просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 25 770 466,04 грн., 24 398 178,57 грн. пені, 1 651 321,55 грн. 3% річних та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 5 392 757,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалося на порушення Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5" умов Договору №3286/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014 року в частині своєчасної оплати прийнятого природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №922/1987/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 10287897,50 грн, суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 4968041,97 грн, 1651321,55 грн. 3% річних та 206 700 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В частині стягнення основної заборгованості в розмірі 15482568,54 грн. - провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову у стягненні пені у сумі 24 398 178,57, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2014 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3286/15-ТЕ-32, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 27112100 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно ч. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до п.3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3. договору).

Згідно п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (ст. 11 договору).

Додатковими угодами №1 від 25.03.2015р., №2 від 27.07.2015р., №3 від 21.10.2015р. до договору купівлі - продажу природного газу від 25.12.2014р. №3286/15 - ТЕ - 32 викладено п. 5.2 договору щодо ціни газу у нових редакціях.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня - квітня та червня - грудня 2015 було поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на загальну суму 389258830,50 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду .

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної сплати за придбаний природний газ, тому вимоги позивача про стягнення на його користь 10287897,50 грн. боргу та нарахованих 3% річних в розмірі 1651321,55 грн. та 4968041,97 грн. інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції вказав на неправомірність нарахування неустойки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Також суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, припинив провадження у даній справі на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач погасив борг в сумі 15 482 568,54 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.