ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року Справа № 917/468/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід04.10.2016у справі№917/468/16Господарського судуПолтавської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"простягнення суми
за участю
- позивача:Самойленко П.М. (довіреність від 12.04.2016)- відповідача:Більчук О.О. (довіреність від 15.01.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (далі - відповідач) 10 471,57 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сплативши страхове відшкодування страхувальнику позивач отримав право вимоги до особи, яка має відповідати за наслідки дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), а оскільки відповідальним є відповідач, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу, винного у ДТП, то саме відповідач зобов'язаний спалити вказану суму.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.05.2016 (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.), позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.10.2012 між позивачем (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № 142573Га/12н, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1.
29.03.2013 по вул.Кірова на розі з вул.Електроною у місті Миколаєві сталася ДТП, за участю автомобіля "Мерседес Бенц", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, та транспортного засобу автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6.
У результаті вищезазначеної ДТП автомобілю "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 були завдані механічні пошкодження.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва у адміністративній справі №3/487/1012/13 від 22.04.2013 визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Згідно полісу №АВ9134284 відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7, забезпечений транспортний засіб "Мерседес Бенц", державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до страхового акта від 17.04.2013 та платіжного доручення від 18.04.2013 № 25912 на суму 36 292,07 грн., позивач виплатив страхове відшкодування на виконання робіт із ремонту автомобіля "Nissan Almera Classic", державний номер НОМЕР_1 у сумі 36 292,07 грн.
Також встановлено, що відповідач відшкодував позивачу 25310,50 грн., посилаючись на розрахунок страхового відшкодування до страхового акта № 6956.03.13АВ, згідно з яким розмір матеріального збитку становить 25310,50 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності ОСОБА_7, який визнаний в установленому законом порядку винним у вчиненні ДТП, має відшкодувати позивачу збитки, які завданні внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування особі, якій вони завдані, а відповідач відшкодував позивачу виплати лише частково, тобто невідшкодованою залишилася сума, за вирахуванням франшизи 510,00 грн.: 36292,07 - 25310,50 - 510,00 = 10471,57 грн.
Між тим, судові рішення прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи виходячи із наступного.
Відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", яка містить подібні положення, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже до позивача переходить право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування, яке вона мала до особи, відповідальної за завдані збитки, але в межах фактичних витрат.
Відтак таке право безпосередньо пов'язується із правом вимоги особи, що одержала страхове відшкодування.
Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.
Сервіси для юристів