Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №917/1075/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 917/1075/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016у справі№ 917/1075/16 Господарського суду Полтавської області за позовомзаступника прокурора Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сарівської сільської ради додержаного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - державна екологічна інспекція у Полтавській областіпростягнення 323 324,89 грн

за участю представників сторін:

прокуратури: Хорс К.Б.,

позивача: не з'явився,

відповідача: Борзовець О.В.,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Миргородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сарівської сільської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" 323 324,грн., за відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.08.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі 917/1075/16 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Полтавське державне лісогосподарське підприємство "Полтаваоблагроліс" 323 324,89 грн. шкоди, завданої державі внаслідок незаконної порубки лісу на р/рахунок 33117331700055 Сарівської сільської ради, УДКС у Гадяцькому районі, код ЄДРПОУ № 37937713, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності символ звітності 331 в установі банку Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, МФО 831019. Стягнуто з Державного підприємства Полтавське державне лісогосподарське підприємство Полтаваоблагроліс, код ЄДРПОУ № 31758362( вул. Артема,7/22,м. Полтава, 36014) судові витрати в сумі 4849 грн.86 коп. отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава, код ЄДРПОУ №38019510 , МФО 831019, рахунок отримувача 31214206783002 банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та рішення господарського суду Полтавської області від 16.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання постанови старшого слідчого СВ Гадяцького РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції - Паю І.О. від 18.02.2015 про призначення позапланової перевірки Гадяцького агролісництва ДП ПДЛП "Полтаваоблагроліс". Держекоінспекцією в період з 11.03 по 25.03.2015 проведено позапланову перевірку (акт перевірки від 25.03.2015 року № 17/01-01-14) відповідача в частині Гадяцького агролісництва.

Судами встановлено, що відповідно вироку Гадяцького районного суду Полтавської області від 26.11.2015 у справі № 526/2346/15-к, який набрав законної сили, працівника відповідача визнано винним у злочині, передбачено ч. 4 ст. 191, ч. 4 ст. 27, ст. 246 КК України як заволодіння та розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, що вчинено у великих розмірах, а також у підбурюванні до незаконної порубки дерев інших осіб у лісах, що заподіяло істотну шкоду державі.

Вказаним вироком встановлено, що працівник відповідача - ОСОБА_7 засуджений за скоєння злочину, передбаченого ст. 246 КК України - незаконна порубка лісу (незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду). Крім того зазначеним вироком суду відносно ОСОБА_7 встановлено дві преюдиційні обставини - спричинення шкоди під час виконання службових обов'язків та розмір спричиненої шкоди.

Статтею 35 ПІК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вироком від 26.11.2015 у кримінальній справі № 526/2346/15-к встановлено, що спричинення шкоди відбулося під час виконання працівником підприємства свої посадових обов'язків, а також встановлений розмір спричиненої шкоди, і дані факти не підлягають додатковому доведенню в силу приписів ч.4 ст. 35 ГПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, зазначив про те, що відповідач є постійним лісокористувачем, правовий статус відповідача, визначений ст. 19 Лісового кодексу України не дає підстави стверджувати про його статус власника лісу, тому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачи вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків, а отже відповідач завдав державі збитки, які підлягають відшкодування в дохід держави.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту позовної заяви правовою підставою позову є посилання на деліктне зобов'язання, яке регламентується ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

У вирішенні спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, апеляційний господарський суд правомірно виходив з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України покладено на відповідача, як на постійного лісокористувача.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення зазначених нормативних приписів відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.