ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року Справа № 914/534/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід10.10.2016у справі№914/534/16Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"доСокільницької сільської радипровизнання додаткової угоди укладеною, а договору оренди поновленим
за участю
- позивача:Пушанко І.О. (довіреність від 01.08.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01.11.2005, укладений між позивачем та Сокільницькою сільською радою (далі - відповідач), а додаткову угоду № 1 до договору укладеною у редакції запропонованій позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", тому договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Яворський Б.І., судді Галамай О.З., Крупник Р.В.) позов задоволено повністю.
Оскарженою постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді Бойко С.М., Бонк Т.Б.) вказане рішення суду скасоване і в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що апеляційний суд повно встановив обставини справи та правильно застосував норми права.
Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не використав наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.11.2005 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,5225га для здійснення комерційної діяльності (розміщення АЗС), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.11.2005 в строкове платне користування на 10 (десять) років земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Стрийська, 18, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області.
08.11.2005 зазначений договір був зареєстрований у Пустомитівському районному відділі ЦДЗК, про що вчинено відповідний запис за № 04:05:458:00122.
Пунктом 7 договору сторони визначили, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Листом від 01.10.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити термін дії договору оренди землі на десять років та додав три примірника проектів додаткової угоди
Листом від 23.12.2015 орендодавець повідомив орендаря про те, що рішенням сесії відповідача від 22.12.2011 № 235 розмір орендної плати встановлений у розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим відповідач направив позивачу примірники додаткових угод до договору з урахуванням розміру орендної плати 11 % від нормативної грошової оцінки.
Повністю задовольняючи позов місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди направляв відповідачу лист про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди, однак протягом місяця після закінчення строку дії договору відповідач не заперечив проти продовження його дії, а твердження відповідача про необхідність внесення змін до договору у частині встановлення орендної плати у розмірі 11% від нормативно грошової оцінки не впливають на поновлення дії договору та може бути предметом окремого позову у разі відповідного звернення до суду.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що листом від 23.01.2012 за №66 відповідач звертався до позивача з проханням внести зміни до договору оренди в частині збільшення орендної плати у зв'язку із прийняттям відповідачем рішення №235 від 22.12.2011 про затвердження розміру орендної плати - 11 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка надається в оренду із земель комунальної власності, та у 20-денний термін розглянути пропозицію, підписати договори про внесення змін в трьох примірниках, зареєструвати їх та один примірник повернути в сільську раду. 02.12.2013 за № 951 відповідач знову звернувся до позивача з нагадуванням про встановлення коефіцієнту розміру орендної плати 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 10.06.2014 за № 446 відповідач в черговий раз звернувся до позивача з проханням укласти додаток до договору оренди на земельну ділянку із збільшеним коефіцієнтом 11%. і повідомив, що у разі невиконання припису змушений буде звертатись до відповідних органів про невикористання земельної ділянки згідно чинного законодавства та розірвання договору оренди земельної ділянки.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у відповідь на лист №320 від 02.07.2014 відповідач повідомив позивача про те, що додаток про внесення змін до договору був розглянутий па сесії сільської ради та прийнято рішення № 569 від 10.07.2014, яке додається. Вказаним рішенням сесія сільської ради вирішила, що даний додаток буде підписаний після внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки із застосуванням до неї коригуючого коефіцієнту - 11%.
08.12.2015 позивач надіслав відповідачу листа, у якому зазначив, що сільська рада не надала відповіді на звернення позивача від 01.10.2015.
23.12.2015 відповідач повідомив позивача, що рішенням сесії №235 від 22.12.2011 розмір орендної плати встановлений у вигляді 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і тому рада надсилає пропозиції про внесення змін до договору оренди землі з метою встановлення орендної плати у розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Також цим листом від 23.12.2015 №1117 відповідач скерував підписані примірники додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.11.2005, зареєстрованого 08.11.2005 за №04:05:458:00122, про поновлення договору оренди землі з врахуванням розміру орендної плати 11% від нормативної грошової оцінки.
Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи із наступного.
Як вбачається спір у даній справі виник з приводу поновлення договору оренди земельної ділянки.
Сервіси для юристів