Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №910/6430/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/6430/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 22.06.2016 Київського апеляційного господарського суду 15.09.2016у справі Господарського суду№ 910/6430/16 міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11"простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Залерцов М.О.;- відповідача Котоман Г.М.;ВСТАНОВИВ:

07.04.2016 Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 67539,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 35423,34 грн., 3% річних у розмірі 3367,85 грн., пені у розмірі 9438,55 грн., штрафу у розмірі 3367,97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 у справі № 910/6430/16 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 58 053,25 грн. заборгованості, 24901,76 грн. інфляційних втрат, 2428,35 грн. 3% річних та 9438,55 грн. пені. В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Житлово-будівельний кооператив "Оболонь-11" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Оболонь-11" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 у справі № 910/6430/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 11.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 07353/4-05.

Згідно із п. 1 договору № 07353/4-05 за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва приймати від нього стічні води, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги відповідно до умов договору.

Спір виник між сторонами у справі з підстав несплати відповідачем позивачу наданих останнім послуг.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача наступну заборгованість: 9514,91 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 5-395 (питна вода та стоки); 58024,53 грн. заборгованість за кодом 5-50395 (холодна вода на підігрів та стоки), з якої: 9486,19 грн. - вода на підігрів, 48538,34 грн. - стоки; а також нараховані позивачем на загальну суму заборгованості штраф, пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. ст. 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 (далі - Правила користування № 190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач. При цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні; укладений сторонами договір № 07353/4-05 не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача заборгованості за постачання холодної води, яка іде на підігрів у розмірі 9486,19 грн.