ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2016 року Справа № 904/3578/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016у справі№ 904/3578/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"простягнення збитків 95 503,72 грн. в судовому засіданні взяли участь представники: - ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" Прилепа В.В., - ПАТ "КБ "Приватбанк" Каракоця О.Р.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (надалі - ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" / позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Приватбанк" / відповідач) та просило суд стягнути з останнього завдані збитки в сумі 78 975 грн., інфляційні втрати в сумі 16 528,72 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 у справі № 904/3578/16 (суддя Крижний О.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді: Сизько І.А., Іванов О.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" збитки у розмір 78 975 грн., витрати по оплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 1 184,63 грн., виплати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 1 303,10 грн.; в решті позову відмовлено
Відповідач, не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 задоволено клопотання представника ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
12 грудня 2016 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого позивач просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 залишити без змін.
Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 08.05.2014 ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" звернулося до ПАТ "КБ "Приватбанк" із заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, відповідно до якої висловило свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які знаходяться на сайті банку, тарифами банку, які разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування.
23 лютого 2015 року ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" подало до ПАТ "КБ" "Приватбанк" заяву № JBKLF02230L6NM про купівлю іноземної валюти, якою доручило відповідачу придбати 6 500 євро за 223 925 грн. для здійснення авансового платежу за контрактом № 14-03-36 від 10.11.2014, укладеним між позивачем та АО "Клайпедос Картонас", м. Клайпеда, Литва.
26 лютого 2015 року ПАТ "КБ "Приватбанк" було зараховану валюту клієнту на поточний валютний рахунок.
Національним банком України на адресу ПАТ "КБ "Приватбанк" було надіслано електронне повідомлення № 25-03001/16533 від 13.03.2015, яким повідомлено про непідтвердження Національним банком України заяви ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" на купівлю та переказ іноземної валюти в сумі 6 500 євро.
16 березня 2015 року ПАТ "КБ "Приватбанк" відповідно до вимог чинного законодавства було продано раніше куплену валюту в сумі 6 500 євро за 144 950 грн., що підтверджується відповідними платіжними доручення.
На запит позивача від 24.03.2015 Національний банк України листом № 26-03001/25804 від 17.04.2015 повідомив, що відмова ПАТ "КБ "Приватбанк" в підтвердженні заяви про купівлю іноземної валюти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" пов'язана з недотриманням Банком вимог, встановлених постановою Правління Національного банку України від 23.02.2015 № 124 "Про особливості здійснення деяких валютних операцій", а саме: наданий неякісний пакет сканованих копій документів, що не дав змоги з`ясувати умови та підстави для купівлі іноземної валюти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари".
15 травня 2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 142/05-15, на підставі якої просив відшкодувати завдані збитки в сумі 78 975 грн., оскільки вважає, що зазнав їх саме з вини відповідача.
ПАТ "КБ "Приватбанк" листом № 20.1.0.0/7-20150519/2379 від 25.07.2015 в задоволенні такої претензії відмовлено, зазначено що якість наданих сканованих копій не влаштувало саме Національний Банк України, що призвело до відмови погодження здійснення авансового платежу, а продаж раніше купленої валюти банком здійснено в межах валютного законодавства, а відтак, відсутні підстави для задоволення претензії.
Вищенаведене і стало підставою звернення ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" до господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами до ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення суми завданих збитків у вигляді курсової різниці між вартістю придбаної та проданої іноземної валюти.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки у діях відповідача відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення як вина, протиправна поведінка та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, у суду відсутні правові підстави для притягнення його до деліктної відповідальності, що виключає можливість задоволення позову ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" про стягнення збитків у розмірі 78 975 грн.
Водночас, господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 78 975 грн., дійшов висновку про те, що ПАТ "КБ "Приватбанк" надіслав до Національного банку України неякісний пакет документів, що є порушенням вимог законодавства (протиправна поведінка) та підтвердженням вини банку у вигляді необережності.
Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із даними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як визначено статтею 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Сервіси для юристів