Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №902/452/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 902/452/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Євсікова О.О., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Стожари"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2016та на рішеннягосподарського суду Вінницької області від 06.07.2016у справі№ 902/452/16 господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк"доПриватного підприємства "Стожари"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_5;простягнення 618 031,37 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Укргазпромбанк" Нечипоренко Я.І., - ПП "Стожари" Сидоров П.В., - ОСОБА_4 повідомлений, але не з'явився, - ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазпромбанк" (далі - позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Стожари" (далі - відповідач) про стягнення 618 031, 37 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.07.2016 (суддя Білоус В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді: Василишин А.Р., Філіпова Т.Л., Петухов М.Г.), позов задоволено та стягнуто 410 000 грн. - заборгованості за кредитом; 119 938, 10 грн. - процентів за користування кредитом за період з 25.12.2016 по 10.04.2016; 67 613, 20 грн. пені за прострочення в поверненні кредиту за період з 26.11.2015 по 10.04.2016, 19 561, 49 грн. - пені за прострочення повернення відсотків за період з 06.05.2015 по 10.04.2016, 820 грн. - 0,2% штрафу за порушення строку повернення кредиту.

Приватне підприємство "Стожари", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір банківського кредиту № 03-КЛ/14-ВІ (далі -договір банківського кредиту).

Згідно з пунктом 1.1 договору предметом цього договору є надання позивачем відповідачу грошових коштів (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії та зобов'язання відповідача повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 1.1.1 договору надання відновлювальної кредитної лінії - це надання грошових коштів відповідачу протягом строку кредиту необмежену кількість разів таким чином, що в будь який момент розмір кредиту не перевищує розмір ліміту граничної заборгованості, що встановлений цим договором.

Згідно з приписами пункту 1.1.2 договору: ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією (сума кредиту) - 410 000 (чотириста десять тисяч) гривень; строк кредиту (строк кредитування) до - 25.11.2015 включно (п. 1.1.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору, у разі порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів користування кредитом та комісій згідно з умовами цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.2 договору, у разі виявлення нецільового використання кредиту відповідач сплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми нецільового використання у строк, що не перевищує два робочі дні з дати одержання відповідної вимоги від позивача.

Відповідно до пункту 5.3 договору, у разі порушення відповідачем будь-якого зобов'язання за цим договором (крім грошових зобов'язань) відповідач сплачує штраф у розмірі 0,2 % (нуль цілих дві десятих відсотка) від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2 договору, за кожен випадок такого порушення.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.6 договору).

В забезпечення виконання відповідачем кредитного договору між позивачем (банком) та ОСОБА_4 (надалі - майновий поручитель - 1) укладений договір застави № 04-3/14-ВІ від 25.12.2014, предметом застави за яким є право грошової вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) "Прибуткова осінь" № Р-1180-1857/2 від 02.12.2014 в розмірі 15 000 доларів США.

Крім того, в забезпечення виконання відповідачем кредитного договору між позивачем (банком) та ОСОБА_5 (далі - майновий поручитель - 2) укладений договір застави № 05-3/14-ВІ від 25.12.2014, предметом застави за яким є право грошової вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) "Прибуткова осінь" №Р-1180-1536/2 від 21.11.2014 в розмірі 21 300 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку відповідача та меморіальним ордером № 2170 від 25.12.2014 та не заперечується сторонами, позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 410 000 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав. Таким чином борг позивача перед відповідачем за кредитом становить 410 000 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.