Постанова ВГСУ від 14.12.2015 року у справі №922/4047/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 922/4047/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р. (суддя Прохоров С.А.)та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.)у справі№922/4047/15 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"простягнення коштів за участю представників: від позивача Бережок С.І., довіреність №14-96 від 18.04.2014 р. від відповідачане з'явились В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські теплові мережі") про стягнення заборгованості в сумі 3 907 304 грн. 30 коп., з яких 3 545 855 грн. 22 коп. - інфляційні втрати та 361 449 грн. 08 коп. - 3% річних.

Позов мотивований порушенням відповідачем договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого природного газу і, як наслідок, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р. у справі №922/4047/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р., в задоволені позову відмовлено.

Підставою для прийняття вказаних судових рішень стало те, що договором про організацію взаєморозрахунків №443/30 від 26.09.2014 р. змінено умови та строки оплати природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО від 29.09.2011 р. При цьому, відповідач розрахувався за поставлений газ в порядку та строки, передбачені в договорі про взаєморозрахунки.

Не погодившись з прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.12.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.12.2015 р.

Відповідач, скористався правом, наданим йому ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав до господарського суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

В судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи викладені в касаційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2015 р., постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями досліджено, що 29.09.2011 р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Харківські теплові мережі" (покупець) уклали договір купівлі-продажу природного газу №06/11-16БО.

За умовами вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, обсягом 173 010 тис. куб. м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриманий газ, виходячи з ціни за 1000 м3 газу (з ПДВ) - 3 023 грн. 50 коп. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Вищевказаний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу з 01.11.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.