Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №920/8/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 920/8/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачаПогорєлов О.В. - довіреність від 20.01.2014 р.третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областіна постановувід 20.05.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 920/8/14 господарського суду Сумської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областідо Публічного акціонерного товариства "Сумирибгосп"треті особи- Державне агентство рибного господарства України; - Державне підприємство "Укрриба"провизнання договору недійснимРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1754 від 15.09.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Рогач Л.І. у відпустці, для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги РВ ФДМ України по Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 р. у даній справі, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді: Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2014 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Гоголь Т.Г. касаційна скарга прийнята до розгляду та призначена на 30.09.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/1922 від 29.09.2014 р., у зв'язку із виходом з відпустки судді Рогач Л.І., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 № 1, про що повідомлено присутнього у судовому засіданні представника відповідача. Відводів складу суду не заявлено.

Ухвалою від 30.09.2014 р. розгляд касаційної скарги відкладено та призначено на 14.10.2014 р., з повідомленням присутніх представників сторін.

В С Т А Н О В И В :

РВ ФДМ України по Сумській області звернулось до господарського суду Сумьскої області з позовом до ПАТ "Сумириба", за участі третіх осіб - Державного агентства рибного господарства України та ДП "Укрриба" про визнання недійсним договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. № 181, укладеного між РВ ФДМ України по Сумській області та ПАТ "Сумибиргосп", та додаткових угод до договору оренди від 24.01.2003 р., від 25.02.2004 р., від 17.01.2005 р. від 31.01.2006 р., від 05.03.2007 р., від 14.12.2011 р., посилаючись на приписи статті 48 Цивільного кодексу УРСР, частину 4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України та статтю 207 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.02.2001 р. між сторонами було укладено договір оренди державного майна № 181, за умовами якого відповідачу було передано в строкове платне користування державне майно - ставки, що знаходяться на балансі відповідача, до якого між сторонами укладались додаткові угоди, зокрема, щодо продовження строку дії договору та стосовно розміру орендної ставки.

Так, позивач зазначав, що 14.12.2011 р. між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди майна № 181 та проведено перерахунок орендної плати із застосуванням орендної ставки 16 % від балансової вартості майна, із яким відповідач погодився та виконував протягом певного часу, проте, у липні 2012 р. ПАТ "Сумирибгосп" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним пункту 2 договору від 14.12.2011 р. про внесення змін до договору оренди щодо збільшення орендної плати, який рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2012 р. у справі № 5021/1118/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 р. та постановою Вищого господарського суду від 26.03.2013 р. задоволений, а пункт 2 договору від 14.12.2011 р. визнаний недійсним, з посиланням на те, що орендоване відповідачем майно не є цілісним майновим комплексом, а представляє собою нерухоме майно.

Позивач зазначав, що з урахуванням виконання РВ ФДМ України по Сумській області рішення суду у справі № 5021/1118/12, після скасування пункту 2 договору від 14.12.2011 р. про внесення змін, а саме орендної ставки 16 %, орендна плата нараховується відповідно до договору про внесення змін від 05.03.2007 р. по орендній ставці 7 %, як за цілісний майновий комплекс.

РВ ФДМ України по Сумській області вважав, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства, змінено предмет договору та його істотні умови, оскільки враховуючи рішення суду у справі № 5021/1118/12ПАТ "Сумирибгосп" орендує не цілісний майновий комплекс, а індивідуально визначене державне майно, при розрахунку орендної плати за яке повинна застосовуватися орендна ставка 10 % від вартості нерухомого майна, визначеної проведенням незалежної оцінки.

При цьому, як зазначав позивач, ПАТ "Сумирибгосп" листами від 21.11.2011 р. № 587 та від 20.12.2012 р. № 639 зверталось до РВ ФДМ України щодо погодження розміру орендної плати за розрахунком, запропонованим товариством, з яким позивач не погодився, оскільки такий розрахунок порушує вимоги Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабміну України від 04.10.1995 р. № 786, оскільки товариством запропонована вартість майна виходячи з балансової вартості, в той час як для застосування орендної ставки 10 % має визначатися вартість орендованого майна шляхом проведення незалежної оцінки, що передбачено пунктом 8 Методики, однак, товариством ринкова вартість об'єктів оренди за незалежною оцінкою не визначалась.

РВ ФДМ України по Сумській області також вказувало на невідповідність спірного договору оренди № 181 вимогам Типового договору оренди нерухомого державного майна, який затверджено наказом ФДМ України від 25.08.2000 р. № 1774, діючому законодавству, судовим рішення у справі № 5021/1118/12 та статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При цьому, претензії орендодавця залишені відповідачем без задоволення.

ПАТ "Сумирибгосп" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, вказуючи, зокрема, на те, що 11.08.2005 р. господарським судом Сумської області було прийнято рішення у справі № 5/405-05, яким визнано договір оренди державного майна № 181 від 01.02.2001 р., укладений між РВ ФДМ України по Сумській області та ВАТ "Сумирибгосп" (правонаступником якого є ПАТ "Сумирибгосп"), а рішенням господарського суду Сумської області від 30.01.2006 р. у справі № 14/614-05, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним цього договору оренди № 181 від 01.02.2001 р., тобто, як зазначав відповідач, судовими рішеннями підтверджено правомірність та законність оспорюваного договору.

Крім того, відповідач зазначав, що невиконання чи неналежне виконання правочину однією із сторін не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Відповідач також, посилаючись на приписи пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та статей 71, 76, 80 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, вказував на закінчення строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.02.2014 р. (суддя Зражевський Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди нерухомого майна № 181 був укладений з додержанням усіх вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а сторонами, в свою чергу, не було здійснено дій по узгодженню розрахунку орендної плати з врахуванням рішень судових інстанцій у справі № 5021/1118/12.

Крім того, стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача не порушені, а відтак позов не підлягає задоволенню через його необґрунтованість.

За апеляційною скаргою РВ ФДМ України по Сумській області Харківський апеляційний господарський суд (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), переглянувши рішення господарського суду Сумської області від 12.02.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 20.05.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

РВ ФДМ України по Сумській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що у мотивувальній частині судового рішення у справі № 5021/1118/12 судом встановлено, що майно, передане в оренду ПАТ" Сумирибгосп" являє собою індивідуально визначене державне майно, а не цілісний майновий комплекс, але договір оренди № 181 від 01.02.2001 р. залишається в редакції, яка відповідає для оренди цілісного майнового комплексу, вартість майна залишається визначеною для майна цілісного майнового комплексу.

На думку заявника касаційної скарги судами проігноровані вимоги частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, тобто договір повинен відповідати Типовому договору індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, який затверджено наказом ФДМ України від 23.08.2000 р. № 1774.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Сумирибгосп" просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника та правомірність висновків судів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.02.2001 р. між РВ ФДМ України по Сумській області (орендодавець) та ВАТ "Сумирибгосп" (правонаступником якого є ПАТ "Сумирибгосп" (орендар) було укладено договір оренди державного майна № 181, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - ставки, що знаходяться на балансі орендаря, вартість яких визначена відповідно до акта оцінки, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Сумській області від 31.05.2000 р. № 440 та становить 2 913 595,00 грн. (а.с.13-15).