Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №916/2201/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 916/2201/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОдеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014у справі№ 916/2201/13Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Альбатрос"до- Одеської міської ради; - Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області; - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області; - Головного управління Держземагентства в Одеській областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеського міського управління земельних ресурсів; - Департаменту фінансів Одеської міської радиза участюпрокурора міста Одеси простягнення 567000 грн.за участю представників: прокуратуриКлюге Л.М., посв. № 014652позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно)третьої особине з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Альбатрос" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України 567000 грн. коштів, набутих за відсутності належної правової підстави, а саме: з місцевого бюджету кошти в сумі 510300 грн. та з Державного бюджету України кошти в сумі 56700 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 20.02.2014). Позов мотивовано безпідставністю утримання коштів, перерахованих позивачем за земельну ділянку, яку він у власність не набув, та за відсутності укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідачі заперечили проти позову, вказавши на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та на необхідність розгляду питання повернення коштів в межах процедури повороту виконання судового рішення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2014 (суддя Желєзна С.П.) позов задоволено; стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області безпідставно отримані грошові кошти в сумі 56700 грн., судовий збір в сумі 1134 грн. та з місцевого бюджету міста Одеси через Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області безпідставно отримані грошові кошти в сумі 510300 грн., судовий збір в сумі 10206грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (судді: Лашин В.В., Аленін О.Ю., Воронюк О.Л.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Одеська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, суди невірно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України, порушили припис статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не дослідивши правові підстави набуття коштів та відповідність вартості земельної ділянки сумам, сплаченим на користь Одеської міської ради; суди не врахували, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права та не застосували щодо спірних коштів положення статті 122 Господарського процесуального кодексу України щодо повороту виконання судового рішення.

Позивач та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали, сторони та треті особи не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2007 по справі № 4/278-07-6796 задоволено позов Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" та визнано дії Одеської міської ради, що полягали у відмові передати позивачу в користування земельну ділянку площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4, незаконними та такими, що обмежують права Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" на отримання у користування та власність цієї ділянки; визнано за Публічним акціонерним товариством „Альбатрос" право власності на земельну ділянку площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4; зобов'язано Одеську міську раду прийняти від Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4; зобов'язано державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Одеської регіональної філії зареєструвати за Публічним акціонерним товариством „Альбатрос" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4.

На виконання вказаного судового рішення позивачу видано державний акт серії ЯЕ № 672138, яким посвідчено право власності Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" на земельну ділянку площею 0,1912 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4. Відповідно до висновку про ринкову вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виготовленого експертом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний земельно-кадастровий аналітичний центр", станом на 10.12.2007 ринкова вартість належної позивачу земельної ділянки складала 738548,24 грн. З метою виконання обов'язку, який виник із рішення господарського суду Одеської області від 17.08.2007 по справі № 4/278-07-6796 щодо внесення вартості придбаної у власність земельної ділянки площею 0,1912 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4, згідно з платіжними дорученнями № 369 від 03.07.2008 та № 379 від 09.07.2008 Публічне акціонерне товариство „Альбатрос" перерахувало грошові кошти в сумі 567000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 33110327700002, відкритий у Головному управління Державного казначейства України в Одеській області, із призначенням платежу „33010101; Плата за землю".

Беручи до уваги, що на момент сплати позивачем грошових коштів за земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,1912 га, розташовану за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 4, розмежування земель державної та комунальної власності проведено не було та враховуючи підтвердження обставин розподілу сплачених коштів Управлінням Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області та Департаментом фінансів Одеської міської ради, суди встановили, що зі сплачених коштів 90% - 510300 грн. - надійшло до спеціального фонду місцевого бюджету м. Одеси - бюджету розвитку, та 10% (56700 грн.) - до загального фонду Державного бюджету України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2007 по справі № 4/278-07-6796 скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Також рішенням Господарського суду Одеської області від 22.10.2012 по справі №5017/2546/2012 визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 672138, яким посвідчувалось право власності Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" на земельну ділянку площею 0,1912 га, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4.

У зв'язку з викладеним вище, позивач неодноразово звертався до Одеської міської ради, Одеського міського управління земельних ресурсів та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, правонаступником якого на теперішній час є Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, із вимогами щодо повернення грошових коштів в сумі 567000,00 грн., сплачених ним в якості оплати вартості земельної ділянки. Однак кошти в сумі 567000,00 грн., перераховані в якості оплати вартості земельної ділянки площею 0,1912 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4, позивачу повернуті не були.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстава для вибуття сплачених позивачем коштів з його відання та набуття права на зазначені кошти є такою, що відпали, в зв'язку з чим спірні грошові кошти набуті бюджетом без достатньої на це правової підстави, що наділяє позивача правом вимагати їх повернення.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями глави 83 ЦК України врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави на набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а матеріалами справи та касаційної скарги не спростовується, що між позивачем та Одеською міською радою відсутні зобов'язальні правовідносини в межах виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки, рішення суду, яким визнано за Публічним акціонерним товариством „Альбатрос" право власності на земельну ділянку площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4 та зобов'язано Одеську міську раду прийняти від Публічного акціонерного товариства „Альбатрос" грошову суму, еквівалентну експертній грошовій оцінці земельної ділянки площею 0,1912 га для будівництва та обслуговування офісного центру з будівлею магазину та ресторану, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 4, скасовано; існування будь-яких інших правових підстав для надходження та утримання сплачених позивачем грошових коштів відповідачами не наведено.

Відповідно до статті 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2008 році були: 1) надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів, які включають, зокрема, 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, 10 відсотків від продажу яких зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування, а також земельних ділянок, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, кошти від продажу яких зараховуються у розмірі 35 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та 55 відсотків - до бюджетів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим); 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності (після розмежування земель державної та комунальної власності). Згідно з пунктом 22 статті 2 названого Закону до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2008 рік належали 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, до розмежування земель державної та комунальної власності (крім земельних ділянок, визначених пунктом 29 статті 7 та абзацом третім пункту 1 частини першої статті 52 цього Закону); 100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності (після розмежування земель державної та комунальної власності). Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або боржників безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. У разі коли рахунок, з якого необхідно здійснити безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, на дату прийняття виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету до виконання або надходження інформації, зазначеної у пункті 18 цього Порядку, змінено у зв'язку з внесенням змін до відповідних нормативно-правових актів, безспірне списання таких коштів здійснюється із зміненого рахунка, на якому обліковуються надходження бюджету та на який в поточному бюджетному періоді зараховується відповідний вид надходжень, з урахуванням пропозицій органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

Таким чином, господарські суди вірно кваліфікували спірні правовідносини, як такі, що регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України та зумовлюють обов'язок відповідачів повернути кошти, сплачені позивачем, за відсутності відповідної правової підстави.

Доводи касаційної скарги не спростовують розміру одержаних грошових коштів, їх цільового призначення як платежу за земельну ділянку, не доводять існування між сторонами правовідносини, в межах яких та відповідно до зобов'язань за якими позивач сплатив спірну суму.

Посилаючись на приписи статті 122 Господарського процесуального кодексу України, скаржник залишив поза увагою, що в межах повороту виконання рішення відбувається повернення стягнених з боржника на користь стягувача грошових сум за виконаним рішенням, натомість, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.08.2007 по справі № 4/278-07-6796 будь-які грошові кошти з позивача не стягувались.