Постанова ВГСУ від 14.09.2016 року у справі №917/17/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 917/17/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Полянського А.Г., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справігосподарського суду Полтавської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"простягнення 11 779 027, 01 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Громніцький Ю.П. - дов. № 14-132 від 13.05.2014;від відповідача:Баранов В.І. - посв.№1087., дов.№ 82 від 10.12.2015;

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.03.2016 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково.

Стягнено з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 2 820 282, 25 грн. пені, 428 379, 78 грн. річних, 533 541, 61 грн. інфляційних нарахувань та 99 037, 29 грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Постановою від 06.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду (судді: Гребенюк Н.В. - головуючий, Білецька А.М., Слободін М.М.) рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що зменшуючи розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення, до уваги прийнято ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, а саме, що відповідач, незважаючи на збиткову діяльність, погасив заборгованість за договором.

Не погоджуючись з судовими рішеннями публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь позивача 2 820 282, 25 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено господарськими судами. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 83, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 06.06.2016 Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.08.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., Сибіга О.М. судді: Кравчук Г.А. Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.08.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 у звязку з відпусткою судді Кравчука Г.А., у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., Полянський А.Г., Сибіга О.М.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-281-Б від 04.01.2013, згідно з п. 1.1 якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2013 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, природний газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу з урахуванням п. 6.2. договору.

Як встановлено господарськими судами, позивачем виконані зобов'язання за договором та поставлено природний газ протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року та січня - червня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 85 524, 486 тис.куб.м. на загальну суму 426 530 313, 17 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, перерахував кошти за поставлений природний газ в сумі 421 353 772, 06 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Решта боргу в сумі 5 176 541, 11 грн. сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, на підтвердження чого відповідачем надано платіжні доручення.

Господарські суди дійшли висновку, що заявлені до стягнення 5 640 564,51 грн. пені, 428 379,78 грн. річних та 533 541,61 грн. інфляційних нараховані правомірно. Однак, господарські суди зменшили розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на 50 % - до 2 820 282,25 грн.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Частиною 3 ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.1 та 7.2 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.