Постанова ВГСУ від 14.09.2016 року у справі №913/656/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 913/656/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Луганської областіна постанову у справіДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 № 913/656/15 Господарського суду Луганської областіза позовомЗаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській областідо1. Старобільської районної державної адміністрації, 2. Фермерського господарства "Лаванда плюс"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Луганській областіпровизнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - третьої особине з'явився- - ГПУТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Луганській області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Старобільської районної державної адміністрації та Фермерського господарства "Лаванда плюс", в якій просив суд визнати недійсними: розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації № 335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс"; розпорядження Голови Старобільської районної державної адміністрації № 492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" від 09.09.2011; договір оренди землі від 08.11.2011, укладений між Старобільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Лаванда плюс"; та зобов'язати Фермерське господарство "Лаванда плюс" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області земельну ділянку площею 8,5246 га, вартістю 188 395, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі вказаних розпоряджень та договору оренди землі передано земельну ділянку в оренду без проведення обов'язкових земельних торгів, тобто з порушенням конкурентних засад надання земель державної власності, які передбачені ст.ст. 116, 124, 134 ЗК України та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.09.2015 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Луганській області.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 02.11.2015 у справі № 913/656/15 (суддя Смола С.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (головуючий Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) у позові відмовлено повністю з підстав спливу позовної давності.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Перший заступник прокурора Луганської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.09.2016 на адресу суду від Державної інспекції сільського господарства в Луганській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке задоволено судом.

Старобільська районна державна адміністрація, Фермерське господарство "Лаванда плюс", Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Старобільської районної державної адміністрації № 335 від 09.06.2011 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки СФГ "Лаванда плюс" надано дозвіл селянському (фермерському) господарству "Лаванда плюс" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 9,6 га сільськогосподарських угідь, які надаються терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, за рахунок земель державної власності, що розташовані за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

Розпорядженням Голови Старобільської районної державної адміністрації від 09.09.2011 № 492 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ФГ "Лаванда плюс" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду терміном на сорок дев'ять років селянському Фермерському господарству "Лаванда плюс" для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді та вирішено надати ФГ "Лаванда плюс" в оренду терміном на сорок дев'ять років земельну ділянку загальною площею 8,5246 га сіножатей для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді.

На підставі цього розпорядження, 08.11.2011 між Старобільською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Фермерським господарством "Лаванда плюс", як орендарем, укладено договір оренди землі строком на 49 років, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності загальною площею 8,5246 га, у тому числі: сіножатей 8,5246 га, яка розташована за межами населених пунктів, на території Половинкинської сільської ради.

В своєму позові прокурор послався на те, що вказана земельна ділянка передана в оренду з порушенням вимог земельного законодавства, без проведення земельних торгів, що є обов'язковим в силу ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України та без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами прокурора про порушення вимог діючого земельного законодавства, однак, при цьому послалися на сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові. Суди дійшли висновків про те, що позивач мав можливість дізнатися про порушення у червні 2012 року та вжити відповідні заходи щодо їх усунення в межах строку позовної давності, однак не запланував відповідної перевірки.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування інституту позовної давності, колегія вважає передчасними та недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.