Постанова ВГСУ від 14.09.2016 року у справі №910/3650/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 910/3650/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року у справі № 910/3650/16 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 10 263,44 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 05.09.2013 року № 28-1309-13-00238 страхове відшкодування в сумі 17 952,77 грн., позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у розмірі страхового відшкодування, яке відповідачем сплачено частково в сумі 7 189,33 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року (суддя Морозов С.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 10 263,44 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.09.2013 року між ПрАТ "СК "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Транспортні системи" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1309-13-00238, за умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню, зокрема, автомобіля НОМЕР_1.

21.05.2014 року на 213 км автодороги Київ-Чоп біля с. Бросини на автостоянці кафе "Вулик" сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, який під час руху заднім ходом здійснив наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобілем "Renault Premium" реєстраційний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5, посвідчення водія НОМЕР_3 та наказу про закріплення водія за транспортним засобом від 01.01.2014 року.

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.07.2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_2, застрахована ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.05.2013 року № АЕ/1641110.

Відповідно до рахунку-фактури від 09.07.2014 року №7 вартість ремонту автомобіля НОМЕР_4 становить 26 840 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом від 15.08.2014 року №ЗСКА-3493 і розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 17952,77грн.

Позивач на виконання умов договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 17952,77грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.08.2014 року № 18983.

10.10.2014 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 11/9778, у якій просив відшкодувати ПрАТ "СК "Українська страхова група" понесені ним збитки в сумі 17 952,77 грн.

Відповідачем здійснено власний розрахунок вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_4, відповідно до якого вартість майнової шкоди з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу з вирахуванням франшизи складає 7 189,33 грн.

Відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 7 189,33 грн., що не заперечується позивачем.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ПрАТ "СК "Українська страхова група" зазначає, що відповідачем недоплачене страхове відшкодування в розмірі 10 263,44 грн.

Предметом даного судового розгляду є зворотна вимога страховика до особи, відповідальної за завдану шкоду, про стягнення компенсації страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику за договором добровільного страхування.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про стягнення недоплаченої частини страхового відшкодування виходили з того, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування позивач набув права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат за вирахуванням франшизи.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.