ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2016 року Справа № 910/25487/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Акулової Н.В.,
Губенко Н.М.
за участю представників:
Державної іпотечної установи - Тодосієнка В.М., Подольського А.Ю.,
ТОВ "Яблуневий дар" - Свідла Є.В., Дашо А.Ю., Дудяка Р.А.,
ПАТ "Дельта Банк"- Мостепанюка В.І., Ханович К.В., Таболіна О.С., Мединського М.М.,
ОСОБА_11 - не з'явився,
прокурора - Звариха С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Прокуратури міста Києва, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Державної іпотечної установи
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016
та на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2016
у справі № 910/25487/15
за позовом Державної іпотечної установи
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_11
за участю: Прокуратури міста Києва
про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року Державна іпотечна установа (далі - ДІУ) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом в якому просила визнати недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ "Яблуневий дар" (далі - Товариство) від 27.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог. За вказаною заявою Товариство на підставі укладеного 03.08.2014 з ОСОБА_11 договору відступлення права вимоги за договором банківського вкладу (депозиту) "8 років разом" у доларах США № 003-09508-06514, укладеного 06.05.2014 ПАТ "Дельта Банк" (далі - Банк) та ОСОБА_11, здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог Банку до Товариства за договорами кредитної лінії № ВКЛ-2005469 від 21.01.2011, № ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013, № НКЛ-2005469/5 від 03.07.2013, договором мультивалютної кредитної лінії № НКЛ-2005469/2 від 19.07.2012 та частини вимог Товариства до Банку на загальну суму 575 750,84 доларів США, що еквівалентно на момент подання заяви 508 748,64 євро.
В обґрунтування підстав недійсності зарахування зустрічних однорідних вимог ДІУ зазначила таке:
- Банк не мав зобов'язань перед Товариством за договором банківського вкладу (депозиту), оскільки відсутні докази переходу від ОСОБА_11 до Товариства права вимоги за договором банківського вкладу (депозиту), з огляду на ту обставину, що копію договору відступлення права вимоги Банку надано не було;
- строк виконання вимог, які були зараховані за заявою про зарахування не настав, з огляду на те, що 06.02.2015 Банк направив Товариству претензію з вимогою погасити достроково 6 374 564,38 євро кредиту, яка була підписана директором Департаменту продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_12, який не був уповноважений на підписання від імені Банку будь-яких вимог.
Наведені обставини за ствердженням позивача свідчать про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог, яке відбулося на підставі заяви про зарахування від 27.02.2015, суперечить положенням ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2016 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Калатай Н.Ф. - головуючий, судді Рябуха В.І., Ропій Л.М.), відмовлено в задоволенні позову.
Сервіси для юристів