ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2014 року Справа № 916/2129/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Костенко Т.Ф.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Стоянов О.К. - дов. від 11.12.13, Цвік Г.В. - 12.05.14; Чумак О.В. - дов. від 11.12.13, Шворіна від 14.08.14, відповідача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуДепартаменту праці та соціальної політики Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського судувід17.06.14у справі№916/2129/13 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської радитретя особаДепартамент фінансів Одеської міської радипростягнення 1519074,50 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 1519074,50 грн. компенсації витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян. Позивач посилався на те, відповідачем в порушення умов договору №906-19 про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян від 30.06.10 та вимог законодавства лише частково компенсовано йому витрати за надані послуги зв'язку на пільговій основі за 2010 рік. Позов обґрунтований приписами статей 525, 526, 622, 623, 625 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України, статей 6, 19, 20, 89, 97, 107 Бюджетного кодексу України, статті 33 Закону України "Про телекомунікації", статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 35 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", положеннями Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 №256.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.13 (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткову компенсацію відповідачем витрат за надання послуг зв'язку на пільговій основі у 2010 році, а відтак визнав обґрунтованим стягнення з відповідача спірної суми коштів.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.14 (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, який просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 4, 48 Бюджетного кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України, статі 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". Він наголошує на відсутності підстав для стягнення спірних коштів і зазначає, що видатки з державного бюджету мають бути задоволені виходячи з фінансових можливостей держави.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.06.10 між Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради - замовником та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") - виконавцем був укладений договір №906-19 про відшкодування вартості робіт (послуг) за встановлення та користування індивідуальними квартирними телефонами громадянам, пільгової категорії, що проживають у м. Одесі. За умовами цього договору виконавець на пільгових умовах надає телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонентна плата за користування телефоном) громадянам м. Одеси за місцем їх постійного проживання, які мають пільги відповідно до чинного законодавства України, а замовник проводить упродовж поточного року, в межах бюджетних призначень, відшкодування витрат виконавця з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Фінансування витрат з надання послуг пільговим категоріям громадян здійснюється замовником шляхом безпосереднього перерахування коштів на поточний рахунок виконавця - Одеської філії ВАТ "Укртелеком" на підставі виставлених рахунків на відшкодування таких витрат (пункт 2.1 договору). Пунктами 3.1, 3.1.2 договору передбачено, що виконавець зобов'язався, на підставі наданих документів на право користування пільгами, упродовж поточного року надавати телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Одеси; щомісячно до 22 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати акти звірки розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з Формою №3 - пільга та поіменні списки громадян на встановлення телефонів у минулому місяці; розрахунки у паперовому та електронному вигляді щодо вартості послуг електрозв'язку громадянам, які мають право на пільги з абонентської плати за користування місцевим телефоном зв'язку у минулому місяці, згідно з Формою №2 - пільга. Замовник, в свою чергу, зобов'язався перераховувати виконавцю компенсацію за надані телекомунікаційні послуги (встановлення телефону, абонентська плата за користування телефоном) пільговикам; щомісячно до 22-го числа після розрахункового періоду разом з виконавцем складати акти розрахунків за надані телекомунікаційні послуги пільговикам. В процесі розгляду спору судами установлено, що обсяг бюджетних асигнувань на пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку на 2010 рік за кодом класифікації видатків 090214 встановлений Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 4 287 200 грн., що підтверджується витягом з річного розпису асигнувань з бюджету м. Одеси на 2010 рік, витягом з помісячного розпису асигнувань з загального фонду бюджету м. Одеси на 2010 рік, кошторисом на 2010 рік та планом асигнувань загального фонду бюджету на 2010 рік (т. 1 а.с. 198-202). Установили суди і те, що на виконання умов договору позивач у лютому 2010 року надав на узгодження відповідачеві Форму "2-пільга" за січень 2010 року на суму 65036,85 грн.; у березні 2010 року Форму "2-пільга" за лютий 2010 року на суму 567368,97 грн.; у квітні 2010 року Форму "2-пільга" за березень 2010 року на суму 465861,30 грн.; у травні 2010 року Форму "2-пільга" за квітень 2010 року на суму 454094,84 грн.; у червні 2010 року Форму "2-пільга" за травень 2010 року на суму 365874,11 грн.; у липні 2010 року Форму "2-пільга" за червень 2010 року на суму 407792,75 грн.; у серпні 2010 року Форму "2-пільга" за липень 2010 року на суму 398217,16 грн.; у вересні 2010 року Форму "2-пільга" за серпень 2010 року на суму 394788,73 грн.; у жовтні 2010 року Форму "2-пільга" за вересень 2010 року на суму 364562,87 грн.; у листопаді 2010 року позивач надав на узгодження відповідачу Форму "2-пільга" за жовтень 2010 року на суму 3623 87,37 грн.; у грудні 2010 року Форму "2-пільга" за листопад 2010 року на суму 358 644,86 грн. Отже, упродовж 2010 року позивачем надано на узгодження відповідачу до відшкодування витрат пільговим категоріям громадян за Формою "2-пільга" на загальну суму 5128733,39 грн. Установили суди і те, що відповідач упродовж 2010 року погодив позивачеві до відшкодування 4450151,09 грн. за послуги пільговим категоріям громадян. Проте, компенсував лише 2931076,59 грн. шляхом проведення взаємозаліку. Отже, як установили суди і це підтверджено матеріалами справи, сума невідшкодованих позивачеві витрат за надані послуги зв'язку на пільговій основі за 2010 рік склала 1519074,50 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії про стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 1519074,50 грн. компенсації витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у 2010 році. Ухвалюючи судове рішення у справі, господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги. Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" унормовано, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. За приписами статей 89, 96, 97, 102 Бюджетного кодексу України від 21.06.01 (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) видатки на відшкодування вартості послуг надання пільговим категоріям громадян здійснюється з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету (субвенцій з державного бюджету). Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Згідно з пунктом 2 цього Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (пункт 3 названого Порядку). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів, за приписами пункту 5 названого Порядку, щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (пункт 6 Порядку). Господарські суди установили, що Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, відповідно до пункту 2.1.8 Положення про Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.12.08 №3737-V, виконує функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, розпорядника коштів відповідного рівня на здійснення заходів з виконання державних та регіональних програм соціального захисту населення за рахунок коштів бюджетів інших рівнів. Тобто відповідач є розпорядником коштів місцевого бюджету, що веде персоніфікований облік отримувачів за видами пільг та здійснює розрахунки з постачальниками послуг. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що обсяг бюджетних асигнувань на пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку на 2010 рік за кодом класифікації видатків 090214 встановлений Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у розмірі 4 287 200 грн. Установили суди і те, що позивачем було дотримано вимоги зазначеного Порядку та подано до уповноваженого органу розрахунки вартості послуг наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга" за 2010 рік. Відповідач погодив позивачеві до відшкодування 4450151,09 грн. за послуги зв'язку пільговим категоріям громадян за 2010 рік, проте компенсував останньому витрати за надані послуги лише частково, на суму 2931076,59 грн. Отже, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, сума невідшкодованих позивачеві витрат за надані послуги зв'язку на пільговій основі за 2010 рік становить 1519074,50 грн. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи установлений судами факт надання позивачем послуг зв'язку на пільгових умовах та розмір заборгованості з компенсації витрат позивача за надання таких послуг у сумі 1519074,50 грн., колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість позову та підставність стягнення з відповідача спірних коштів. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки їм усім надавалася оцінка судами; вони не спростовують установлених господарськими судами обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.14 у справі №916/2129/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Т.Костенко
Сервіси для юристів