ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2016 року Справа № 915/229/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 11.05.16у справі№915/229/16господарського судуМиколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз"проспонукання до виконання мирової угоди на стадії виконання шляхом стягнення сумиза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаПалькевич Н. С.(дов. від 26.12.15)
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря-Сервіс" звернулося до господарського суду Миколаївської області про спонукання Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до виконання мирової угоди на стадії виконання від 28.07.14, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167, з урахуванням додаткової угоди від 05.07.07 №4 до неї, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі №8/167, шляхом стягнення грошових коштів на суму 1 400 000 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.03.16 по справі №915/229/16 (суддя Коваль Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Головей В.М.), позов задоволено з посиланням на не виконання відповідачем належним чином і у повному обсязі зобов'язань по мировій угоді, а надані докази підтверджують вказану заборгованість. При цьому вказали, що рішеннями господарського суду Миколаївської області у справі №915/2140/14 та №915/1395/15 встановлений початок перебігу строку позовної давності з 27.10.14, а отже в силу вимог ст.35 ГПК строк позовної давності у даній справ не є пропущеним.
Не погоджуючись із судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення, яким у позові відмовити. Свої доводи скаржник обґрунтовує порушенням судами ст.43 ГПК України, що призвело до не застосування до спірних правовідносин ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1, 5 ст.261, ч.4-5 ст.267 та ч.1 ст.530 ЦК України. Судами, у порушення зазначених вимог законодавства, взято за основу відлік перебігу позовної давності не від дати спливу строку виконання за мировою угодою, а від дати винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, за результатом розгляду господарської справи №8/167 стягнуто заборгованість за договором поставки на загальну суму 8 587 435,83 грн., на виконання чого господарським судом Миколаївської області видано наказ від 26.12.03. ТОВ "Зоря-сервіс" пред'явлено даний наказ до виконання і 21.01.04 постановою відділу Державної виконавчої служби Ленінського району управління юстиції міста Миколаєва відкрито виконавче провадження (а.с.20 т.1).
28.07.04, на стадії виконання судового рішення, сторони уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.04 у справі №8/167. Відповідно до даної угоди, боржник зобов'язався сплатити грошові кошти у період серпень 2004-липень 2011 років, при цьому, у період серпень 2004-липень 2006 року по 71 560,00 грн. щомісячно, у період серпень 2006-червень 2011 року по 114 500,00 грн. щомісячно і 114 495,85 грн. у липні 2011 року. Зважаючи на це, 29.11.04 ДВС закінчено виконавче провадження по господарській справі №8/167.
У подальшому сторонами укладено додаткові угоди до мирової угоди, затверджені судом, а саме: від 01.08.06 №1 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 23.08.06 - а.с.24-25 т.1); від 03.01.07 №2 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.02.07 - а.с.26-27 т.1); від 30.03.07 №3 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 18.04.07 - а.с.28-29 т.1); від 05.07.2007р. №4 (ухвала господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 - а.с.30-31 т.1). Останньою додатковою угодою, сторони узгодили інший строк та суми чергових платежів (боржник зобов'язується сплачувати заборгованість у період серпень 2004-грудень 2011 років, при цьому, у період серпень 2004-вересень 2007 року по 71 560,00 грн. щомісячно, а у період жовтень 2007-листопад 2011 року по 114 500,00 грн. щомісячно і 143 155,8 грн. у грудні 2011 року.
Починаючи з вересня 2007 року, боржник припинив виконувати грошові зобов'язання, визначені додатковою угодою від 05.07.07 №4 до мирової угоди, а тому позивач звернувся до Ленінського ВДВС із заявою від 05.03.08 №141 про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвал господарського суду про затвердження мирової угоди і про затвердження додаткової угоди №4 до неї (а.с32 т.).
Постановою від 11.03.08 Ленінським ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду від 19.07.07 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди від 05.07.07 №4 до мирової угоди від 28.07.04.
25.03.08 виконавче провадження по зазначеній справі було зупинено, через внесення боржника до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості у відповідності до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (п.15 ст.34 Закону).
28.11.08 виконавче провадження передано з Ленінського ВДВС до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Миколаївській області і постановою від 16.12.08 державним виконавцем цього підрозділу прийнято виконавче провадження та присвоєно йому номер ВП №10706927.
31.03.14 виконавче провадження поновлено.
18.04.14 боржник звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною постанови про поновлення виконавчого провадження.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.14 у справі №8/167, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.14, зазначену заяву боржника задоволено. Цими судовими актами встановлено, що ухвала господарського суду Миколаївської області у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди від 05.07.07 №4 до мирової угоди на стадії виконання від 28.07.04, у порушення вимог ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" не містить строку пред'явлення її до виконання, а тому вона не є підставою для відкриття виконавчого провадження. Зважаючи на таке, 22.10.14, начальником відділу ПВР ВДВС ГУЮ у Миколаївській області скасовано постанову від 11.03.08 про відкриття виконавчого провадження №10706927 та всі винесені у ній постанови державного виконавця (а.с.48-50 т.1).
24.10.14 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 у справі №8/167 про затвердження додаткової угоди №4 до мирової угоди, на підставі п.2 ч.1 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження". Оригінали ухвал про затвердження мирової угоди та про затвердження додаткової угоди №4 до неї, про відкриття виконавчого провадження по яким відмовлено, повернуто стягувачу, що вбачається із супровідного листа від 24.10.14 №02.1-24/6210.
18.12.14 ТОВ "Зоря-сервіс" пред'явлено позов до ПАТ "Миколаївгаз" про стягнення з останнього частини заборгованості на суму 100 000,00 грн., за вищевказаною мировою угодою та додатковою угодою №4 до неї, затвердженими відповідними ухвалами суду, за період липень 2007-серпень 2007 року та частку боргу за вересень 2007 року. Даний позов задоволений повністю рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.15 у справі №915/2140/14, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України.
03.08.15 стягувач звернувся до того ж суду про стягнення іншої частини боргу на суму 700 000,00грн., із яких: 57 186,45 грн. - залишок заборгованості за вересень 2007 року; 114 500,00 грн. заборгованості щомісяця за жовтень 2007- лютий 2008 року; 70 313,55 грн. - частка заборгованості за березень 2008 року. Позов задоволений повністю рішенням господарського суду від 05.10.15 у справі №915/1395/15, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного суду та Вищого господарського суду України.
Станом на час розгляду даної справи, ПАТ "Миколаївгаз" не виконані грошові зобов'язання за мировою угодою, у редакції викладеної до неї додатковою угодою №4, щодо погашення заборгованості, починаючи з березня 2008 року.
04.03.16 стягувач звернувся до господарського сулу Миколаївської області з вимогою про спонукання відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення з останнього частини боргу за мировою угодую на загальну суму 1 400 000 грн., з яких: 74 686,45 грн. - залишок заборгованості за грудень 2008 року, визначений як різниця між узгодженою у додатковій угоді №4 до мирової угоди сумою 114 500,00 грн., яка підлягала сплаті протягом грудня 2008 року, та сумою 39 813,55 грн., яка заявлена до стягнення у іншій господарській справі №915/206/16; 1 259 500 грн. - заборгованість за період січень-листопад 2009 року; 65 813,55 грн. - частка боргу за грудень 2009 року.
Суди обох інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, прийнявши до уваги, що постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Миколаївській області від 24.10.14 відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.07 по справі №8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.04 по справі №8/167 та оригінал ухвали від 19.07.07 й обставини, за яких відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання умов мирової угоди.
Спростовуючи доводи боржника про пропущення стягувачем строку позовної давності, суди вказали на те, що право на звернення до суду в останнього виникло лише після відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження про спонукання боржника виконати умови мирової угоди, тобто з 24.10.14. А точніше, з 27.10.14, коли стягувачем отримано зазначену постанову про відмову та оригінали документів (ухвала від 10.08.04 по справі №8/167 та 19.07.07), що підтверджується довідкою із сайту "Укрпошта" та конвертом. А отже підстав для застосування наслідків пропущення строку позовної давності судами не знайдено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на наступне.
Сервіси для юристів