ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2015 року Справа № 904/2820/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 рокуу справі№ 904/2820/15 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ОЙЛ"провизнання банкрутом
за участю представників сторін: не з'явились,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 року у справі № 904/2820/15 (суддя - Примак С.А.) прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ОЙЛ" (далі - ТОВ "РЕЗЕРВ ОЙЛ") про порушення провадження у справі про банкрутство, призначено до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року (головуючий суддя - Кузнецов В.О., суддя - Науменко І.М., суддя - Чередко А.Є.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк Київська Русь") у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 року у справі № 904/2820/15.
Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі № 904/2820/15, ПАТ "Банк "Київська Русь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі № 904/2820/15, справу передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ПАТ "Банк "Київська Русь" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 року якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з ч. 2 ст. 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на ст. 91 та ч. 2 ст. 106 ГПК.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ПАТ "Банк "Київська Русь", суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення норм ГПК України та Закону про банкрутство не передбачають можливості оскарження ухвал про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, а отже в прийнятті апеляційної скарги на вказану ухвалу слід відмовити.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство у випадках, передбачених Законом про банкрутство.
За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених ГПК України та цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи № 904/2820/15, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції була ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 року, якою прийнято заяву ТОВ "РЕЗЕРВ ОЙЛ" про порушення провадження у справі про банкрутство, заяву призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 16.04.2015 року.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ухвали про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів, поновлення провадження у справі права учасників провадження не порушують, оскільки зазначені судові акти лише забезпечують рух судового процесу та не вирішують спір про права сторін (учасників провадження у справі про банкрутство). Відтак, зазначені ухвали суду першої інстанції не можуть оскаржуватися в апеляційному та касаційному порядку окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в оскаржуваній в апеляційному порядку ухвалі не вирішував питання по суті справи про банкрутство, вказана ухвала регулює лише хід судового процесу та не порушує прав учасників судового процесу, а отже в даному випадку, не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Виходячи з викладених норм законодавства та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків щодо відмови в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 року у справі № 904/2820/15.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Сервіси для юристів