Постанова ВГСУ від 14.07.2014 року у справі №910/9555/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 910/9555/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014у справіГосподарського суду міста Києва № 910/9555/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюпростягнення 331418,43 грн.,за участю представників сторінвід позивача: не з'явились, від відповідача: Мариношенко К.А. (довіреність б/н від 24.04.2013),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) у травні 2013 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 309948,60 грн заборгованості, 17004,72 грн неустойки, 4124,43 грн 3% річних, 340,68 грн інфляційного збільшення, а всього 331418,43 грн заборгованості за договором фінансового лізингу № 1120/12/2007 від 17.12.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Корсакова Г.В, Кропивна Л.В.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю задоволено повністю. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" 309948,60 грн основного боргу, 17004,72 грн неустойки, 4124,43 грн 3% річних, 340,68 грн індексу інфляції, 6634,00 судового збору.

Господарським судом міста Києва 12.03.2014 видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9555/13.

Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю 31.01.2014 звернулась до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2013 у справі № 910/9555/13 про стягнення 338052,43 грн. строком на 2 (два) роки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у справі № 910/9555/13 (суддя Борисенко І.І.) заяву Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю частково задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2013 року у справі № 910/9555/13 строком на 1 (один) рік до 01.04.2015.

Суд першої інстанції, задовольняючи частко заяву виходив з поданої відповідачем консолідованої фінансової звітності за 2012 рік, яка відображає наявність значних боргів відповідача, врахував, що в умовах економічної кризи прибутки відповідача від основного виду діяльності, яким є будівництво житла та іншої нерухомості, зменшились, що не дає фінансової можливості відповідачу проводити розрахунки, а стягнення значних коштів з відповідача ускладнить фінансовий стан підприємства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 910/955/13 (колегія суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Тищенко А.І.) ухвалу суду першої інстанції скасовано, в задоволенні заяви Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність майна, а також не досліджено в повному обсязі обставини, що ускладнюють виконання рішення, а також виняткові обставини які мали б своїм наслідком відстрочення виконання судового рішення.

Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № 910/9555/13 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/9555/13 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю в складі колегії суддів: Капацин Н.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Кривди Д.С. прийнято та призначено до розгляду на 14.07.014 в такому складі колегії. Вказану колегію суддів сформовано, відповідно до рішення зборів суддів Вищого господарського суду України № 1 від 13.05.2014, згідно з частиною п'ятої статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини третьої статті 21 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, та враховуючи пропозиції робочої групи Вищого господарського суду України з упорядкування спеціалізації суддів та/або судових палат, створеної рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України № 3 від 22.04.2014.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бенедисюка І.М. № 05-05/924 від 11.07.2014 у справі № 910/9555/13 сформовано колегію суддів у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" через канцелярію суду 10.07.2014 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Фірмою "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю через канцелярію суду 11.07.2014 подано доповнення до касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи з наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними та непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статей 4-3, статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, тобто спроможні містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування у справі.