Постанова ВГСУ від 14.07.2014 року у справі №18/282

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 18/282

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Іванової Л.Б.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (головуючий суддя Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Москальова І.В.)на ухвалуГосподарського суду Луганської області від 26.09.2013 р. (суддя Седляр О.О.),за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області,у справі№ 18/282 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд"простягнення 6.431.226,48 грн.,

за участю представників за первісним позовомпозивачаБукова Ю.В.,відповідачане з'явились,органу Державної виконавчої службине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" зі скаргою на підставі ст. 121-2 ГПК України на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, в якій було заявлено вимоги про:

- скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження №33396717 від 13.07.2012 р., винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу №18/282, який видано 04.03.2011 р. Господарським судом Луганської області;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області відкрити виконавче провадження про примусове виконання наказу у справі №18/282, який видано 04.03.2011 р. Господарським судом Луганської області на підставі рішення від 15.02.2011 р., що набрало законної сили 04.03.2011 р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" заборгованості.

Скарга розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.09.2013 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 01.10.2013 р., скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредіт Лізінг" на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволено частково: скасовано постанову від 13.07.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 33396717, у задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.04.2014 р. ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.09.2013 р. у справі № 18/282 залишено без змін.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду в частині задоволених вимог скарги на дії органу Державного виконавчої служби та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відхилити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження № 33396717 від 13.07.2012 р.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст. ст. 22, 26, 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та органу державної виконавчої служби не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, рішенням Господарського суду Луганської області від 15.02.2011 р. у справі №18/282 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 5.799.618,44 грн., неустойку в сумі 220.210,98 грн., втрати від інфляції в сумі 333.849,16 грн., 3% річних в сумі 123.364,92 грн., витрати на державне мито в сумі 25.500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На виконання рішення згідно зі ст. 116 ГПК України судом було видано відповідний наказ від 04.03.2011 р.

Вказаний наказ був прийнятий на примусове виконання Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, про що було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2011 р. № 25790317.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 22.06.2011 р. звернулось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області із заявою про повернення виконавчого документа - наказу № 18/282 від 04.03.2011 р.

У зв'язку з надходженням письмової заяви стягувача, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову від 22.06.2011 р. про повернення стягувачеві наказу від 04.03.2011 р. № 18/282, в якій зазначено, що повторно даний наказ може бути пред'явлено у строк до 22.06.2012 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 12.07.2012 р. повторно пред'явило наказ Господарського суду Луганської області № 18/282 від 04.03.2011р. до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області до виконання.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 13.07.2012 р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. п. 7, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з поверненням зазначеного виконавчого документа за заявою стягувача постановою від 22.06.2011 р.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

За приписами ст. 6 згаданого Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.