Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №910/28376/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/28376/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановувід 29.03.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/28376/15за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору, виселення, демонтаж тимчасової конструкції (кіоску) та стягнення 74894,57грн,за участю представників: позивача - ОСОБА_5відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі №910/28376/15 (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Мальченко А.О., Коршун Н.М.), задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про розірвання договору, виселення, демонтаж тимчасових конструкцій (кіоску) та стягнення 74894,57грн. Розірвано договір оренди від 29.02.2008 № 184-Упр(ДВ)-08, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4; виселено Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначених тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно з викопіюванням з схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 м2; зобов'язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать останньому та знаходяться за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 м2; стягнено з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 64411,32грн основної заборгованості, 9937,61грн пені, 544,64грн 3% річних за неналежне виконання умов договору оренди від 29.02.2008 № 184-Упр(ДВ)-08.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 135, 136, 176 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 13, 203, 215, 538 Цивільного кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що стороною, яка у спірних правовідносинах наділена повноваженнями на ініціювання розірвання договору оренди, є Київська міська рада, у зв'язку з чим вважає, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" позбавлено права на самостійне звернення до господарського суду з цим позовом. Крім того, посилаючись на відсутність у позивача вказаного права в силу нормативних приписів та можливість припинення спірного зобов'язання виключно за ініціативою Київради, скаржник вважає, що попередні судові інстанції мали б визнати недійсними пункти договору, якими визначено інший порядок та підстави припинення договору. Скаржник також зазначає, що несплата орендних платежів стала наслідком безпідставного відключення позивачем від електропостачання орендованого майна, у зв'язку з чим, посилаючись на норму ч. 3 ст. 538 ЦК України, вказує на правомірність несплати орендних платежів та, відповідно, відсутність порушення зобов'язання зі сторони орендаря.

Відзив на касаційну скаргу позивач не надав.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2016, натомість представником відповідача через канцелярію суду подане клопотання від 09.06.2016 про відкладення розгляду справи, втім, оскільки викладені в клопотанні причини не підтверджені жодними доказами, а також, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2016 явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою і представники сторін були попередженні, що їх неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги, клопотання про відкладення розгляду скарги відхиляється.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 29.02.2008 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №184-Упр(ДВ)-08, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 14.06.2007 №789/1450 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю/переходу), визначене відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Видубичі" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. договору); об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", загальною площею 11,5 м2, згідно з викопіюванням Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 2.1 договору); вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 10.01.2008 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2007 становить 80300,0грн (п.2.2 договору); об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п. 2.4 договору); за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 14.06.2007 №789/1450 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір орендної плати згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього договору, становить: 290,94грн за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на січень 2008 року складає 3345,83грн без ПДВ (п.3.1 договору); всього сума за договором з урахуванням ПДВ 20% із розрахунку на січень 2008 року складає 4184,20грн. Оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.3.5 договору); орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.6 договору); орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі (п.4.2 договору); при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря (п.5.2 договору); за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України (п.6.2 договору); при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду (п.6.7 договору); у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (п.7.5 договору); у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю/переходу станції метро "Видубичі" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій (п.8.5.6 договору); договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 14.06.2007 №789/1450 діє з 01.03.2008 до 27.02.2009 (364 дні) (пункт 9.1. договору); договір припиняється в разі, зокрема, невиконання істотних умов договору або його порушення (п.9.5 договору); на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п.9.7 договору).

В подальшому сторонами були підписані додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору та змінювався розмір орендної плати.

Зокрема, додатковою угодою від 01.06.2009 №(512) сторонами погоджено, що сума оплати за договором з розрахунку на червень 2009 року складає 5512,64грн за місяць, а додатковою угодою №(326) від 28.09.2011 сторони домовились, що договір діє до 31.03.2012 включно.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач, всупереч умов договору, з квітня 2015 року припинив сплачувати орендну плату в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 64411,32грн за період з квітня по жовтень 2015 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення Комунального підприємства "Київський метрополітен" до господарського суду з позовом про розірвання договору оренди від 29.02.2008 №184-Упр(ДВ)-08, виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з орендованого приміщення, зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції та стягнення 74894,57грн, в т.ч. 64411,32грн основної заборгованості, 9937,61грн пені, 544,64грн 3% річних, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 610, 625, 651, 785 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктами 4.2, 5.2, 6.2, 6.7, 9.5 договору оренди від 29.02.2008 №184-Упр(ДВ)-08.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши обставини істотного порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного і в повному обсязі внесення орендної плати, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, дійшов висновку про підставність позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідач з квітня 2015 року неналежно виконував умови договору щодо внесення орендної плати, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 64411,32грн за період з квітня по жовтень 2015 року.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами пункту 6.2 договору оренди сторони узгодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.