Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №910/10830/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/10830/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий - судді:Поляк О.І. (доповідач) Бакуліна С.В. Грейц К.В.розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2016у справі№910/10830/13 Господарського суду міста Києваза позовомОСОБА_4доФонду державного майна Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Колективне підприємство "Промінь" провизнання приватизації недійсною,

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Сіднєнко О.Л.;

від третьої особи: не з'явились;

від скаржника: Кузяков О.В.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13 (судді: Підченко Ю.О., Мандичев Д.В., Івченко А.М.) за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Колективного підприємства "Промінь" про визнання приватизації недійсною, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на положення ч. 1 ст. 91 ГПК України, просило поновити строк апеляційного оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016

(судді: Агрикова О.В., Рудченко С.Г., Коротун О.М.) клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 у справі №910/10830/13 відхилено, апеляційну скаргу "КП-Комфорт" повернуто без розгляду. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наведені у клопотанні підстави для поновлення пропущеного строку не є обґрунтованими, оскільки носять суб'єктивний характер, так як можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах : "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, зазначивши що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Не погоджуючись з прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, і направити справу для розгляду апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду.

У призначене судове засідання з'явились представники відповідача та скаржника, представники позивача та третьої особи своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористались.

Заслухавши пояснення представників відповідача та скаржника, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі №910/10830/13 подано 07.04.2016, тобто зі значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження. Разом з цим, скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку з посиланням на поважність причин, зокрема на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" не було стороною у справі, а відтак, не було обізнано про існування зазначеного рішення, що в свою чергу унеможливило подання апеляційної скарги в межах законодавчо встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили такий пропуск. Відтак, у кожному конкретному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги з мотивів його необґрунтованості, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки викладеним у клопотанні доводам про те, що апеляційна скарга подана товариством з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт", яке не брало участі у справі, але права та обов'язки якого, за твердженням скаржника, порушені рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013.

Колегія суду касаційної інстанції вважає помилковим висновок апеляційного суду, що вчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення самого скаржника, з тих підстав, що оскаржуване рішення внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 11.12.2013 року та знаходилось у вільному доступі, оскільки, як зазначалось вище, товариство з обмеженою відповідальністю "КП-Комфорт" не було учасником судового процесу, у відповідності до розділу ІV ГПК України при розгляді справи судом першої інстанції, а відтак, не могло знати про його існування.

Факт незнання у даному випадку є приюдиційним, а от факт обізнаності - підлягає доведенню. Разом з тим, знаходження в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуваного рішення, не доводить факту обізнаності особи, яка не була учасником судового процесу та не могла знати про його існування, оскільки не зобов'язана знати про всі можливі існуючи судові рішення.

Суд касаційної інстанції, вважає недоцільним застосування наведеної практики Європейського суду з прав людини, оскільки у згаданих справах, мова йде про порушення строків звернення зі скаргами сторін та у випадках, коли особі було відомо про здійснення судового провадження у справі, що в даному випадку не є аналогічним, враховуючи, що скаржник не був учасником судового процесу та не був обізнаний про судовий розгляд.

Щодо виправданого втручання у принцип res judicata (остаточність рішення, яке набрало законної сили), то колегія суддів зазначає, що даний принцип має співвідноситись з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.