ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2015 року Справа № 922/5463/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фора Рітейл"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015у справі№ 922/5463/14 Господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидоПриватного акціонерного товариства "Фора Рітейл"проповернення безпідставно набутого майна та стягнення 226 231,17 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Ворожбянов А.М. (дов. від 29.12.2014),
відповідача: Мороз Ю.А. (дов. від 31.03.2015)
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада звернулася з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фора Рітейл", в якому просила зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міськради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0610 га, яка розташована по пр. Московському, 300-А у м. Харкові, а також стягнути з відповідача на свою користь доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 226 231,17 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що речові права відповідача на спірну земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо спірної земельної ділянки, а відтак використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав. З огляду на що, на думку позивача, не здійснення відповідачем плати за використання земельної ділянки призвело до безпідставного одержання ним доходів від земельної ділянки за період з 01.11.2011 до 01.11.2014 у вигляді різниці між сумою належної до внесення орендної плати та фактично здійсненої плати за землю. При цьому позивач посилався на приписи статей 182, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, статей 125, 206 Земельного кодексу України, статей 14, 135 Податкового кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.01.2015, ухваленим суддею Сальніковою Г.І., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що відповідач є власником нерухомості, розташованої на спірній земельній ділянці, і зобов'язання відповідача повернути таку земельну ділянку призведуть до порушення його прав як власника майна; що останнім вживалися заходи щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Суд установив, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статей 1212-1215 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її повернення та стягнення доходів від безпідставно набутого майна. При цьому суд керувався також приписами статей 16, 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, статей 120, 123 Земельного кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Хачатрян В.С., постановою від 24.03.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині відмови у стягненні доходів, отриманих від безпідставно набутого майна у розмірі 226 231,17 грн. та прийняв у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив. В решті рішення залишив без змін. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність розміру заявлених до стягнення доходів, отриманих відповідачем від користування спірною земельною ділянкою без правових підстав. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, статей 189, 206 Земельного кодексу України, статті 20 Закону України "Про охорону земель".
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне акціонерне товариство "Фора Рітейл" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням наданих доповнень та пояснень, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні коштів, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність матеріалами справи усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, з огляду на правомірне набуття права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці. Зазначає скаржник і про те, що внаслідок придбання будівлі під спірною земельною ділянкою відповідачем не було отримано додаткового збагачення як у речовому, так і в грошовому виразі від цієї земельної ділянки. Вказане, на думку скаржника, виключає підстави для застосування приписів статті 1214 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом також приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України.
На адресу Вищого господарського суду України від Харківської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Приватне акціонерне товариство "Фора Рітейл" за договором купівлі-продажу від 15.08.2007, набуло у власність нежитлову будівлю, літ "А-1", загальною площею 548.0 м2, розташовану на проспекті Московському, 300-А, у м. Харкові. Зазначене підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15603119 від 16.08.2007, виданим Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстраційний № 2324884, номер запису 3906 в книзі 1. Установили суди і те, що відповідач у зв'язку із переходом права власності на нерухомість набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Фора Рітейл" про повернення територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набутого майна - земельної ділянки, площею 0,0610 га, на проспекті Московському, 300-А, у м. Харкові, та стягнення 226 231,17 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. Ухвалюючи судові рішення, господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість вимог щодо повернення земельної ділянки. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (стаття 1213 цього ж Кодексу). Згідно з приписами статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) унормовано, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. В процесі розгляду спору суди установили, що відповідач у 2007 році набув право власності на нерухоме майно (нежитлова будівля, загальною площею 548.0 м2), розташоване на спірній земельній ділянці; що відповідач, у відповідності до вимог земельного законодавства, набув і право на земельну ділянку під такою нерухомістю на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, як установили суди, спірна земельна ділянка не є безпідставно набутим майном у розумінні приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору, не є такою, що набута безпідставно, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позову також і в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від такого майна. Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з приписами статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. За приписами статті 156 цього Кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284. Проте, скасовуючи рішення у справі у цій частині, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Судові витрати за розгляд касаційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фора Рітейл" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 у справі №922/5463/14 Господарського суду Харківської області скасувати.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.01.2015 залишити в силі.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець
Сервіси для юристів