ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2014 року Справа № 5009/4855/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Гольцової Л.А.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 5009/4855/12 Господарського суду Запорізької області за позовом Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя, в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району м. Запоріжжя, до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський м'ясокомбінат", Запорізька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Торговий дім "Вакула", Запорізька область, про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 58 225 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Ведмедь А.Є. (дов. № 1/27 від 31.12.13);
відповідача - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2012 року позивач Концерн "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії у розмірі 58 225 грн.
Вказував, що в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року, за відсутності відповідного договору та у зв'язку з технічною неможливістю відключення відповідача від мереж централізованого теплопостачання, ним здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення відповідача, що розташоване в будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя.
Посилаючись на несплату відповідачем отриманої теплової енергії у вказаному періоді, позивач просив стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої теплової енергії в сумі 58 225 грн., з підстав, що передбачені ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2013 року (суддя Горохов І.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Радіонової О.О. - головуючого, Зубченко І.В., Марченко О.А.), в позові відмовлено.
Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачу послуг з теплопостачання в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.
У касаційній скарзі позивач Концерн "Міські теплові мережі", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, та на неповне встановлення всіх істотних обставин справи, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача вартості безпідставно набутої теплової енергії в сумі 58 225 грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.
Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600030, укладений між сторонами за рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.06.12 у справі № 5009/1413/12 за позовом Концерну "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, до ПАТ "Мелітопольський м'ясокомбінат" про зобов'язання укласти договір, яке набрало законної сили 11.09.12.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що Концерном "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району, здійснювалось постачання теплової енергії в приміщення відповідача, що розташоване в будинку під № 1 по вул. Аваліані в м. Запоріжжя за відсутності відповідного договору, у зв'язку з технічною неможливістю відключення приміщення відповідача від мереж централізованого теплопостачання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено надання відповідачу послуг з теплопостачання у вказаному періоді.
Проте, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв (п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, у розумінні приписів наведених норм обов'язок відповідача сплатити за спожиту теплову енергію виникає в силу закону.
Сервіси для юристів