Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №904/9211/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 904/9211/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постановувід 18.02.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9211/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області простягнення 21 883, 37 грн, у судове засідання прибув представникпозивачаСаєнко І.М. (дов. від 05.01.2015 б/н),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області з позовом про стягнення (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) 13078,00 грн основного боргу за договором поставки, 3% річних у розмірі 1051,25 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 7740,69 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 (суддя Р.Новікова) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 1051,25 грн 3% річних, 7740,69 грн інфляційних втрат, а також 3556,55 грн витрат на послуги адвоката; провадження у справі щодо основної суми боргу у розмірі 13078,00 грн припинене.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (колегія суддів: О. Виноградник, О. Джихур, Г. Дмитренко) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 залишене без зміни. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на послуги адвоката у суді апеляційної інстанції у розмірі 3500,00 грн.

Судові рішення мотивовані наступним.

19.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РИМ2000" (постачальник) та Державною податковою службою у Дніпропетровській області (замовник) підписаний договір про постачання товарів № 402650 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 18.03.2014 №141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160 утворена Державну фіскальну службу, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Наказом Державної фіскальної служби України від 26.08.2014 №77 "Про затвердження положень про територіальні органи Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області" затверджено Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Враховуючи вказане, Державна фіскальна служба України у Дніпропетровській області є правонаступником Державної податкової служби у Дніпропетровській області в частині виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати замовнику комп'ютерну техніку та товари виробичо-технічного призначення (далі - Товар), а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.2 Договору загальна вартість цього договору складає 13078,00 грн, у тому числі ПДВ.

За приписами пункту 2.3 Договору замовник проводить оплату у розмірі 100% від суми, наведеної в пункті 2.2 цього договору, прямим банківськими переказом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5 банківських днів від дати повної поставки постачальником товару у разі наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника.

На виконання умов Договору позивач 19.12.2012 поставив відповідачу товар загальною вартість 13078,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №R-402650 від 19.12.2012, довіреністю №653189/34 від 19.12.2012 та специфікацією на постачання товару від 19.12.2012. Вказані документи підписані сторонами без зауважень та заперечень до них.

З огляду на положення пункту 2.3 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару в строк до 26.12.2012 (включно).

Відповідач належним чином своїх зобов'язань з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 13078,00 грн.

Вказана заборгованість погашена відповідачем після порушення провадження у справі, а саме - 12.11.2015, що підтверджується платіжним дорученням №1711_ВС024 від 05.11.2015.

Враховуючи вказане, з огляду на положення пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення інфляційних витрат у розмірі 7740,69 грн за період з січня 2013 року по червень 2015 року та 3% річних у розмірі 1051,25 грн за період з 27.12.2012 по 31.08.2015.

Розрахунок 3 % є обґрунтованим. Водночас, розмір належної до стягнення суми інфляційних втрат становить суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, однак суд не наділений правом збільшувати розмір позовних вимог, це виключне право позивача, з огляду на що, вимоги позивача про стягнення 7740,69 грн є обґрунтованим.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення провадження у частині основного боргу та необхідність присудження до стягнення заявлених сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Разом з тим, щодо доводів відповідача про те, що останнім вчинені всі дії щодо оплати за Договором, яку своєчасно не здійснило Головне Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, апеляційним господарським судом зазначено, що такі посилання не приймаються, з огляду на положення ч. 2 ст. 617 ЦК України (відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання).

Водночас, присудження до стягнення місцевим господарським судом 3556,55 грн витрат на послуг адвоката мотивоване таким.

На підтвердження наданих адвокатських послуг позивач надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0610 від 16.10.1995; договір про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.06.2015; ордер серії ДП №51/000042 від 08.06.2015; платіжне доручення №4451 від 19.08.2015.

У пункті 4.1.2 договору про надання правової допомоги в господарському процесі від 08.06.2015 сторони узгодили, що вартість послуг адвоката становить 15% від загальної суми позовних вимог. Зазначеним пунктом також визначено, що вартість послуг адвоката становить 3556,55 грн.