Постанова ВГСУ від 14.04.2015 року у справі №922/3721/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 922/3721/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р.у справі господарського суду№922/3721/14 Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна"провнесення змін до договору орендиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2014р. у справі №922/3721/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. у справі №922/3721/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Внесені зміни до договору оренди землі від 24.12.2002р., зареєстрованого 10.01.2003р. за №6901/03, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі в редакції викладеній у резолютивній частині постанови.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 31.03.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 14.04.2015р. позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Харківської міської ради від 25.09.2002р. "Про надання в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам", 24.12.2002р. між Харківською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Техноком" (на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінгрупп Україна", орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 10.01.2013р. за №6901/03 в Харківському міському управлінні земельних ресурсів, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Харків, пров. Забайкальський, 15 загальною площею 0,1151 га. Земельна ділянка надається в оренду строком до 01.06.2026р. для експлуатації та обслуговування дитячого спортивного майданчика для дітей робітників ЗАТ "Техноком". Плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 144,83грн. на рахунок відділу Державного казначейства у м. Харкові.

Відповідно до п. 2.2 договору орендна плата збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до Закону України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору оренди.

Згідно з п. 4.1 договору зміна умов договору землі можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03.07.2013р. "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі станом на 01.01.2013р., пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова.

Згідно п. 2 вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення у встановленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013р. застосовується з 01.01.2014р.

Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25.09.2013р. "Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" передбачено внесення змін до договорів оренди землі у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013р., шляхом укладення додаткових угод.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Департамент земельних відносин Харківської міської ради листом-пропозицією від 27.01.2014р. №854/0/225-14 та від 27.01.2014р. №936/0/225-14 направив відповідачу три примірника додаткової угоди до договору оренди землі та три примірника розрахунку орендної плати в зв'язку із зміною розміру орендної плати, які просив підписати, скріпити печаткою та повернути у двадцятиденний строк після одержання листа-пропозиції, проте залишились без відповіді та реагування.

Предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради внести зміни до договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди до зазначеного договору в редакції, наведеній у позовній заяві, на підставі вищезазначених рішень Харківської міської ради. Реалізація такого права повинна здійснюватися з урахуванням співвідношення предмету позову і підстав позову із обсягом прав, що підлягають захисту в судовому порядку.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Статтею 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України унормовано, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (стаття 15 цього Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Статтею 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.