ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року Справа № 910/25512/13 Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"на постановувід 26.02.2015Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/25512/13за позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"простягнення 49299, 24грн,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача - Норець Н.О.ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2014 у справі №910/25512/13 (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Авдеєва П.В., суддів Ільєнок Т.В., Яковлєва М.Л.), задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - відповідач) про стягнення 49299, 24грн майнової шкоди.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 42, 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що під час розгляду справи у попередніх судових інстанціях ним за допомогою належних доказів доведено відсутність своєї вини та наявність вини залізниці у заподіянні позивачеві шкоди, отже підстави для задоволення позову відсутні.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2015.
Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника скаржника, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 07.03.2012 між Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (орендар) укладено договір №12-15/886-А оренди залізничного рухомого складу, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування залізничні вантажні вагони для перевезення вантажів по залізничних шляхах України на строк з дати підписання актів приймання-передачі до дати закінчення строку договору та/або до підписання актів приймання-передачі (повернення) вагонів (п.1.1 договору); орендар зобов'язується забезпечувати збереження рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, підтримувати його у справному стані, а також нести ризики знищення (загибелі), пошкодження та втрати орендованого рухомого складу (п.2.2.3 договору); при виявленні пошкоджень (розукомплектування) рухомого складу орендар забезпечує складання актів ф.ВУ-25 і відновлення рухомого складу в первісний стан (п.4.3 договору); орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу (п.5.1 договору); розмір орендної плати визначається у вигляді ставки за одну одиницю рухомого складу на добу і складає 550,00грн з урахуванням ПДВ до 31.03.2012; з 01.04.2012 до 30.06.2012 - 620,00грн з ПДВ (п.5.2 договору); у випадку пошкодження, псування, самовільної зміни конструкції орендованого рухомого складу орендар за свій рахунок та своїми силами відновлює зазначений рухомий склад, при цьому не звільняється від орендної плати на період проведення відновлювальних (ремонтних) робіт (п.6.2 договору); договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.7.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 27.12.2012).
04.01.2013 на дільниці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" стався схід колісних пар з колії, внаслідок чого пошкоджено вагони, в т.ч. орендованого позивачем вагона №55063010, зв'язку з чим залізницею 05.01.2013 складено акт про пошкодження вагонів (форми ВУ-25М) б/н, в якому зазначено, що вагон №55063010, приписаний до Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", пошкоджений з вини працівників Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".
Пошкоджений вагон №55063010 направлено до Вагонного депо Мелітополь, куди він прибув 27.06.2013 для проведення ремонтних робіт з-за його пошкодження під час сходу колісних пар з колій, про що складено відповідне повідомлення форми ВУ-23М.
Після проведення ремонту пошкодженого вагона, його власником - Дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" сплачено вартість ремонтних робіт та надано Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля", в оренді у якого знаходиться вагон, акт виконаних надання послуг №8 від 29.07.2013 на суму 10179,24грн та рахунок на оплату №87 від 29.07.2013 на суму 10179,24грн з ПДВ.
Зазначаючи про те, що схід колісних пар з колії відбувся з вини працівників Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди в загальній сумі 49299,24грн, що складається з вартості проведеного ремонту пошкодженого вагона №55063010 та орендної плати, сплаченої позивачем за договором оренди від 07.03.2012 №12-15/886-А, за період перебування вагона в ремонті, коли позивач був позбавлений можливості користуватись ним, з січня по червень 2013 року.
Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого про підставність та ґрунтовність позовних вимог погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що схід колісних пар на ділянці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" стався внаслідок порушень працівниками останнього правил технічної експлуатації. Також, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували відсутність його вини у вищевказаній події.
Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Відповідно до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 №113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за №165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.
Згідно з п.20 зазначених Правил складання актів (стаття 129 Статуту) акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, внаслідок сходу колісних пар з колій, залізницею 05.01.2013 складено акт про пошкодження вагона (форми ВУ-25М) б/н, з якого вбачається, що пошкодження вагона №55063010, приписаного до Дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна", сталося з вини працівників ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".
Крім того, у зв'язку з цією подією Запорізькою дирекцією залізничних перевезень Придніпровської залізниці 09.01.2013 проведена оперативна нарада з розгляду обставин сходу вагона №56205677 на стрілочному переводі №20 під'їзної колії відповідача по станції Енергодар, що стався 04.01.2013 о 17:48.
За результатами вказаної наради складено протокол від 09.01.2013, зі змісту якого вбачається, що при здійсненні огляду поїзду на колісних парах вагонів, зокрема вагону №55063010, з лівого боку по напрямку руху виявлено сліди ударів на гребенях та задери на зовнішніх гранях колісних пар. При огляді стрілочного переводу №20 встановлено, що причиною сходу вагону стало незадовільне поточне утримання стрілочного переводу №20, а саме "кущова" непридатність дерев'яних брусів у кількості 4 штук та розширення колії в рамній рейці величиною 1580 мм, що є порушенням п. 3.9 Правил технічної експлуатації та п. 2.1.1 Інструкції ЦП-0269.
Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відтак, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями складу цивільного правопорушення в діях відповідача, внаслідок якого позивачеві завдано збитків в загальній сумі 49299,24грн, та не доведення відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів відсутності його вини, висновки судів про підставність позовних вимог колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.
При цьому, посилання скаржника на неналежну оцінку попередніми судовими інстанціями доказів, якими він обґрунтовував свої заперечення проти позову (акт службового розслідування серйозного інциденту від 05.01.2013 та висновок судової залізничної-транспортної експертизи Львівської НДІСЕ №840 від 08.08.2013), колегією суддів відхиляються як такі, що не спростовують вину відповідача у завданих позивачеві збитках, адже за наведеними вище приписами законодавства підставою для матеріальної відповідальності є акт про пошкодження вагона (контейнера), а у такому акті (форми ВУ-25М) від 05.01.2013 винною особою вказано відповідача.
Згідно з ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сервіси для юристів