Постанова ВГСУ від 14.04.2014 року у справі №905/7811/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 905/7811/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників:від позивача:не з'явився; від відповідача:Культе Д.В., дов. б/н від 11.04.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014р.у справі господарського суду№905/7811/13 Донецької областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій областідо Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське"провнесення змін до договору орендиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2014р. (складене 17.01.2014р.) у справі №905/7811/13 у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі №905/7811/13 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Внесені зміни до договору оренди №ЦМК6/2009 від 11.02.2009р. шляхом викладення пункту 3.1, 3.8 договору в редакції Договору №6 про внесення змін до договору оренди №ЦМК6/2009 від 11.02.2009р., а також доповнено його текстом, зміст якого викладено в резолютивній частині постанови апеляційної інстанції.

Відповідач, Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське" було також заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. у справі №905/7811/13 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.04.2014р. задоволено вищезазначене клопотання, зупинено виконання постанови апеляційної інстанції, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.04.2014р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.02.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва" (орендар), яке перейменовано в Товариство з додатковою відповідальністю "Орендне підприємство "Шахтоуправління "Благовіщенське", укладений договір оренди цілісного майнового комплексу №ЦМК6/2009 строком на 25 років, що діє з 11.02.2009р. до 11.02.2034р. включно, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності - цілісний майновий комплекс "Державне підприємство "Шахтоуправління імені В.І. Чапаєва", розташований за адресою: 86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Ленінградська.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 3.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Водночас, згідно п. 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлені правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2 договору).

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договорами від 01.02.2010р., 10.02.2010р., 01.10.2010р., 19.05.2011р. та 26.10.2012р. про внесення змін до договору оренди сторонами змінювались умови договору, зокрема, щодо зміни вартості майна і його оцінки, порядку розрахунку орендної плати, розміру орендної ставки, строку дії договору, який визначений сторонами до 11.02.2058р. включно.

Посилаючись на прийняття Постанови Кабінета Міністрів України від 14.09.2011р. №961, якою внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати, зокрема, встановлено нову формулу розрахунку орендної плати та збільшено розмір орендних ставок, позивач звернувся до відповідача з листом №11-06-02-09066 від 25.07.2013р., в якому зазначив про необхідність внести відповідні зміни в договір та, починаючи з 20.09.2011р. визначити розмір орендної плати з урахуванням нової формули та нових орендних ставок, направивши також орендарю проект договору №6 про внесення відповідних змін.

Відповідач листом №01-02/1370 від 02.08.2013р. відмовився від прийняття запропонованих позивачем змін та від підписання договору №6.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін.

Пунктом 3 ст. 3 ЦК України встановлено принцип свободи договору, який конкретизований у ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим, для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку необхідно враховувати момент, з якого зобов'язання можуть змінюватись.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.