ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 925/1960/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача Кизенко Д.О. - довір. від 17.10.16, відповідача Луговський О.С. - довір. від 03.01.17, розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" на постановувід 08.12.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1960/15 Господарського суду Черкаської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС"
до Черкаської міської ради провизнання нечинним підпункту "3" пункту 31 договору оренди землі від 25.09.2015 р.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ТОВ "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання нечинним підпункту "з" пункту 31 договору оренди землі від 25.09.2015 р., укладеного між сторонами у справі, на підставі статей 287, 288 Податкового кодексу України, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний підпункт щодо зобов'язання орендаря відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 р. № 2-275 до моменту набуття чинності договору оренди є таким, що суперечить вимогам пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України щодо сплати плати за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою та статті 22 Цивільного кодексу України стосовно визначеного у цій нормі поняття такого виду збитків як упущена вигода. Крім того, зміст оспорюваного підпункту охоплює лише період часу з моменту винесення рішення Черкаською міською радою до моменту набрання чинності договором оренди, а договірні зобов'язання позивача виникають лише з договору оренди землі від 25.09.2015 р., а саме з моменту набуття чинності цим договором.
Також позивач зазначав, що дії відповідача по включенню оспорюваного пункту до договору виходять за межі його повноважень, що є порушенням статті 19 Конституції України.
У відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що приписи земельного та цивільного законодавства не містять заборони щодо врегулювання відносин із відшкодування неодержаних доходів у договірному порядку.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.01.2016 р. (суддя Пащенко А.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що приписи земельного та цивільного законодавства не встановлюють заборону сторонам за договором врегулювати відносини із відшкодування неодержаних доходів у договірному порядку; що при укладенні договору сторони погодили усі його умови та позивач не заперечував, зокрема, проти наявності у договорі спірної умови, протокол розбіжностей до договору не складав.
Місцевий господарський суд не встановив підстав, з якими закон пов'язує визнання недійсним оспорюваного підпункту договору у зв'язку з чим відмовив у позові.
За апеляційною скаргою ТОВ "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" Київський апеляційний господарський суд (судді: Корсакова Г.В., Сулім В.В., Станік С.Р.), переглянувши рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 08.12.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ТОВ "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 26.01.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, статей 287, 288 Податкового кодексу України, статей 22, 203, 215 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".
Скаржник наголошує на наявності підстав для визнання нечинним спірного підпункту договору, оскільки він не відповідає вимогам законодавства
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2015 р. Черкаська міська рада - орендодавець та ТОВ "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" - орендар уклали договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 р. № 2-725 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на вул. 30-річчя Перемоги. 9/7.
В оренду передається земельна ділянка площею 0,6500 га (кадастровий номер 7110136700:05:036:0016) під газонаповнювальну компресорну станцію. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель комерційного використання. На земельній ділянці знаходяться такі об'єкти нерухомого майна та інфраструктури: газонаповнювальна компресорна станція (пункти 1-3 договору).
В підпункті "з" пункту 31 договору сторони обумовили зобов'язання орендаря відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (не отриманого прибутку) в розмірі орендної плати за весь період з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 р. № 2-275 до моменту набуття чинності договору оренди. Також в цьому підпункті вказано, що у разі наявності документів, що підтверджують сплату за користування земельною ділянкою до моменту набуття чинності договору оренди землі, сума упущеної вигоди (не отриманого прибутку) відповідно зменшується на суму сплачених коштів.
Відповідно до пункту 8 цього договору його укладено на 15 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 27.01.2015 р. № 2-725).
На виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач за актом приймання-передачі передав, а позивач прийняв в оренду вказану земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанції, предметом даного судового розгляду є вимога ТОВ "Експериментальний науково-виробничий центр "ФОБОС" до Черкаської міської ради про визнання нечинним підпункту "з" пункту 31 договору оренди землі від 25.09.2015 р., укладеного між сторонами у справі.
Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанції дійшли висновку про необґрунтованість позову, а відтак відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Відповідно до положень Податкового кодексу України плата за землю може здійснюватись у вигляді земельного податку та орендної плати.
Сервіси для юристів