ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 910/12875/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№ 910/12875/16господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"доПублічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3"простягнення 1210922,32грн
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Полонська Н.М. (довіреність №193-1 від 25.10.2016) Мольченко В.Г. (довіреність № 1 від 01.02.2017)В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі №910/12875/16 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 613568,74грн - основного боргу, 15986,41грн - 3% річних, 66197,72грн - інфляційних втрат, 10436,29грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Суховий В.Г., судді - Коротун О.М., Хрипун О.О.) від 12.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові, стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір 19980,30грн за подання апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Публічне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-3" про стягнення заборгованості в розмірі 1210922,32грн за договором №67 від 14.04.2011, з яких: 613 568,74грн - основний борг; 55170,76грн - 3% річних; 542182,82грн - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він виконав роботи у квітні 2011 на суму 619766,40грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, проте відповідач не розрахувався з ним за виконані роботи, хоча мав це зробити в травні 2011 року.
Судами встановлено таке.
14.04.2011 між відповідачем (далі - Головний підрядник) та позивачем (далі - Субпідрядник) було укладено договір №67, відповідно до умов якого (п.1.1., п.2.1., п.2.2.) Головний підрядник передає, а Субпідрядник приймає на себе виконання всього комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по будівництву, електромонтажним і пусконалагоджувальним роботам ТП-25 до житлового будинку №3 в складі "Комплексу багатоповерхових житлових будинків з об'єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів №№2, 3, 4 житлового масиву "Осокорки-Північні" в Дарницькому районі міста Києва" (далі - об'єкт), згідно робочої документації. Початок робіт квітень 2011 року, закінчення робіт серпень 2011 року. Під закінченням робіт розуміється передача Головному підряднику всіх необхідних актів і виконавчої документації, необхідної для складання акта приймальної комісії та актів передачі змонтованих систем експлуатуючій організації.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що вартість робіт і матеріалів (договірна ціна), визначена відповідно до "Правил визначення вартості будівництва (ДБН-Д.1.1-1-2000)" та іншими діючими нормативними документами, і становить 619766,00грн з ПДВ. Договірна ціна є твердою на весь період виконання робіт. В разі зміни обсягу робіт відповідно змінюється вартість робіт, що оформляється додатковою угодою сторін (п.3.2.).
В пунктах 4.1. та 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно актів форми КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Головний підрядник гарантує оплату прийнятих робіт протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2В і довідки по формі КБ-3, після отримання коштів від замовника.
Субпідрядник відраховує Головному підряднику кошти за послуги генпідряду в розмірі 1% від вартості робіт по договору (п.4.3.).
Згідно з пунктами 5.1.-5.2. договору фактично виконані субпідрядником обсяги робіт оформлюються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі КБ-3, які представляються Субпідрядником до 28 числа кожного місяця. Головний підрядник підписує їх протягом трьох банківських днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою. Якщо при прийманні виконаних робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини субпідрядника, то Головний підрядник підписує акт приймання робіт тільки після усунення всіх недоробок та дефектів за рахунок Субпідрядника.
Відповідно до п.10.2. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що він виконав роботи у квітні 2011 року на суму 619766,40грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт. Проте, як зазначає позивач, відповідач не розрахувався з ним за виконані роботи, хоча мав це зробити в травні 2011 року.
З огляду на наведені обставини, позивачем заявлено до стягнення 613568,74грн основного боргу за договором, за вирахуванням 1%, передбаченого п. 4.3.
Крім того, позивач зазначає, що актами звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 та від 01.11.2014 відповідач зазначив про наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 613568,74грн, тому в даних правовідносинах позовна давності перервалася підписанням сторонами зазначених актів.
За невиконання відповідачем зобов'язань по договору, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 55170,76грн та інфляційні втрати в розмірі 542182,82грн за період з 15.07.2013 по 12.07.2016.
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем акти виконаних робіт №б/н по формі КБ-2в за квітень 2011 року та довідка про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 за квітень 2011 року є належними доказами виконання позивачем робіт по договору№67 від 14.04.2011, а тому виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт на суму 619766,00грн в межах договору здійснено належним чином, та, враховуючи п.4.3. договору, стягнув на користь позивача суму основного боргу в розмірі 613568,74грн. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що трирічна позовна давність перервалася підписанням сторонами актів звірки взаємних розрахунків від 01.01.2012 та 01.11.2014, що вказує на визнання відповідачем своєї заборгованості в розмірі 613568,74грн за договором №67 від 14.04.2011. Суд першої інстанції також частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що переривання позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання позовної давності за вимогами про стягнення 3% річних та збитків від інфляції.
Апеляційний господарський суд, з такими висновками не погодився та зазначив, що з наданої позивачем довідки за формою КБ-3 не вбачається, як дата її складання, так і на виконання якого договору вона була складена. Крім того, сторони у даній справі, які за умовами договору №67 є головним підрядником та субпідрядником, за даною довідкою є генпідрядником та субпідрядником, що не узгоджується з умовами договору. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана позивачем довідка по формі КБ-3 не може бути належним та допустимим доказом виконання робіт за договором №67 від 14.04.2011. Щодо актів б/н приймання-виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року типової форми КБ-2В на суму 614406,00грн та на суму 5360,40грн, то апеляційний господарський суд зазначив, що по-перше, жоден з актів не містить посилань на те, що він стосується виконання договору №67 від 14.04.2011, навпаки, в них зазначено про виконання інших договорів: №25/05-2010 від 25.05.2010, №1/12-09 від 01.12.2009, №14/12-09 від 29.04.2010; по-друге, так само як і в довідці вартості робіт, в даних актах позивач виступає генпідрядником, а не субпідрядником, як в договорі №67. Враховуючи зазначене акти КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року за іншими договорами, були визнані апеляційним судом неналежним доказом на підтвердження передачі робіт відповідачем позивачу за договором №67 від 14.04.2011. За наведених вище обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 613568,74грн є необґрунтованими, оскільки недоведені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню. У зв'язку з такими висновками, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні й іншої частини позову.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами глави 61 ЦК України.
Сервіси для юристів