ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 242/609/23
провадження № 51-5472км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023050000000088, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пустоші Ушацького району Вітебської області Республіки Білорусь, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 30 травня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі положень ст.75 КК УкраїниОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 150 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
За вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 09 лютого 2023 року о 08:20 год., керуючи автомобілем ВАЗ - 21043, рухаючись по проїзній частині вулиці Козацька (з боку вулиці Лугова в бік вулиці Мостова) в м. Селидове Донецької області, біля будинку № 89, у порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу транспортного засобу, діючи необережно, на прямій ділянці дороги здійснив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_9 , яка рухалася вздовж правого краю дороги в попутному напрямку. Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.
Дніпровським апеляційним судом за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 у частині призначеного покарання та звільнення від його відбування скасовано і ухвалено новий вирок від 24 серпня 2023 року.
Цим вироком ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК Україниу виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Стверджує про те, що під час апеляційного розгляду не було вручені пам`ятки про процесуальні права та обов`язки, не роз`яснено їх зміст; не було забезпечено сторони якісним відеоконференцзв`язком, а тому у сторони захисту є сумніви щодо придатності технічного носія, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційним судом не були враховані заперечення, які були подані стороною захисту на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої, й апеляційний суд постановив своє рішення без належного дослідження доказів та матеріалів провадження.
Окрім того вказує, що апеляційним судом належним чином не були враховані всі обставини справи й дані про особу засудженого, які надавали достатні підстави для звільнення його відповідно до положень с. 75 КК України від відбування основного покарання, а саме його каяття, пенсійний вік, добровільне повернення МТСБУ коштів, які вони сплатили на користь потерпілої, його вибачення перед потерпілою, намагання надати потерпілій компенсацію, від якої вона відмовляється.
Позиції учасників судового провадження
Сервіси для юристів