ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2017 року Справа № 910/11755/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Корсака В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016у справі № 910/11755/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Просто - Страхування"простягнення 22 822,22 грн,
за участю представників
від позивача: Капля А.С.;
від відповідача: Крашеніннікова М.І.;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 у справі № 910/11755/16 (суддя - Мельник В.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Просто-Страхування" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" 11 308,98 грн - заборгованості.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/11755/16 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Шапран В.В., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 у справі № 910/11755/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі № 910/11755/16 та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2016 у цій справі без змін.
Касаційна скарга мотивована порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 993, ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", п.п. 5.1, 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному справу № 910/11755/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Корсак В.А.
У призначене судове засідання з'явилися представник позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.07.2015 між ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" (страховик) та ОСОБА_7 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків № 2363.01.15 від страхового випадку "ДТП", відповідно до умов якого страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки "Шкода" д.р.н. НОМЕР_1 сплатити страхове відшкодування страхувальнику за шкоду заподіяну внаслідок ДТП.
Господарськими судами встановлено, що 09.10.2015 в м. Києві на перехресті вул. Будівельників та пр. Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів "Шкода" д.р.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7 та "ДЕУ" д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8
Внаслідок ДТП вказаним транспортним засобам були завдані механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2015 ДТП сталось внаслідок здійснення ОСОБА_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Під час дослідження страхового випадку стало відомо, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8, як водія автомобіля "ДЕУ" д.р.н. НОМЕР_2, була застрахована в ПрАТ "Просто - Страхування" за полісом № АІ/8263855 (франшиза - 00,00 грн).
Як встановлено господарськими судами, відповідно до рахунку від 15.10.2015 вартість ремонту автомобіля "Шкода" д.р.н. НОМЕР_1 склала 41 654,83 грн.
Згідно зі страховим актом № 01083.1501.01к ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" було виплачено страхове відшкодування у розмірі 28 391,59 грн, на рахунок СТО.
09.06.2016, у відповідь на претензію ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування", ПрАТ "Просто - Страхування" було сплачено 17 082,61 грн на підставі звіту про визначення розміру заподіяної шкоди № 110214.
У зв'язку з тим, що ПрАТ "Просто-Страхування" не доплатило страхове відшкодування у розмірі 11 308,98 грн, ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Просто - Страхування" про стягнення з останнього на користь ПрАТ "Страхова компанія "Талісман Страхування" страхове відшкодування за завдані збитки в розмірі 22 822,22 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до приписів чинного законодавства відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в повному обсязі, тобто відповідач зобов'язаний доплатити частину страхового відшкодування, від виплати якої він відмовився. При цьому господарським судом першої інстанції не було взято до уваги звіт про визначення розміру заподіяної шкоди № 110214, складений аварійним комісаром за зверненням відповідача, відповідно до якого вартість шкоди, заподіяної власнику автомобіля внаслідок ДТП становить 17 082,61 грн, оскільки в порушення п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оцінювач, який його складав, не оглядав особисто транспортний засіб в пошкодженому стані.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до приписів чинного законодавства до позивача перейшло право вимоги особи, що одержала страхове відшкодування в межах фактичних витрат, а відтак у відповідача існує обов'язок відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Разом з тим, розмір та порядок формування страхової виплати за договором добровільного страхування не має прямого впливу на розмір та порядок формування виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування, укладеного між відповідачем і винною у ДТП особою, оскільки виплата страхового відшкодування за обов'язковими видами страхування чітко регламентована нормативно-правовими актами та має здійснюватись виключно на підставі відповідних норм чинного законодавства. Якщо виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування не вистачило для повного покриття фактичних збитків, то решта понесених витрат за договором добровільного страхування мають бути відшкодовані за рахунок особи, що заподіяла збиток. При цьому у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до звіту № 110214 аварійного комісара про визначення розміру заподіяної шкоди вартість матеріального збитку з урахуванням зносу становить 17 082,61 грн, що і було сплачено відповідачем на вимогу позивача. При цьому Типовим положенням про організацію діяльності аварійних комісарів не передбачено обов'язку аварійного комісару здійснювати особистий огляд пошкодженого майна, а отже така оцінка може проводитись за наявними у справі фотокартками та матеріалами.
Однак, колегія суддів вважає вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Сервіси для юристів