ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2015 року Справа № 910/9017/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Ходаківської І.П. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаВасиленко Н.В. (дов. від 25.12.2014 № 761)відповідачаПригара О.В. (дов. від 13.01.2015)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2014у справі № 910/9017/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна"простягнення 1 591 380, 11 грн.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" про стягнення 1 591 380, 11 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 у справі №910/9017/14 (суддя Митрохіна А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 (колегія суддів: головуючий Зеленін В.О., судді Ткаченко Б.О., Шевченко Е.О.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Державна Продовольчо-Зернова корпорація України" 1 301 313, 99 грн. основної заборгованості, 71 934, 16 грн. пені, 56 466, 70 грн. - 3 % річних, 46 221, 51 грн. - інфляційних втрат.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, здійснив перерахунок штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 89/1 від 23.07.2012, зокрема, виключивши із нарахованої позивачем суми штрафні санкції за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати комунальних платежів, інших передбачених договором платежів, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати яких сторонами договору у письмовій формі не укладався.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Крім того, в касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" просило вирішити питання про відстрочку на 6 місяців виконання рішення суду на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" як безпідставної та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 як такі, що прийняті при належному дослідженні всіх доказів в їх сукупності та встановленні всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, а також у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 у складі колегії суддів: головуючого Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2015.
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/6 від 13.01.2015 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Корсака В.А., для розгляду касаційної скарги у справі № 925/1212/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючої Ходаківської І.П., суддів Данилової (доповідача), Данилової Т.Б.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 14.01.2015 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 89/1, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що належить орендодавцю, загальною площею 965,6 м2, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського,1. Мета використання орендованого приміщення - розміщення офісу.
В пунктах 3.1. - 3.2. договору сторони погодили, що розмір орендної плати за перший місяць користування приміщенням становить 160 990, 52 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 26 831,77 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визнається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно пункту 3.3 договору вартість комунальних послуг орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем, з розшифровкою всіх затрат по кожній послузі окремо.
Пунктами 3.6. - 3.7. договору визначено, що протягом 3 робочих днів після закінчення місяця орендодавець зобов'язується виставити орендарю рахунок за користування приміщенням. орендар зобов'язується перерахувати на поточний рахунок орендодавця орендну плату не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку.
Відповідно до пункту 4.1. договору орендодавець зобов'язаний передати Орендарю приміщення по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором. Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі орендованого приміщення (додаток 1 до договору, пункт 2.1. договору відповідно).
Пунктом 8.2 договору встановлено, що за порушення терміну сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
В пункті 9.1. договору сторони погодили, що термін дії останнього становить 2 роки 11 місяців з дня підписання акту.
Додатковою угодою від 23.07.2012 до договору сторони домовилися викласти пункт 3.3 договору у редакції, відповідно до якої вартість комунальних послуг орендар сплачує окремо на підставі виставленого рахунку орендодавцем згідно з формулою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Хауз Україна" прийняло орендоване за договором приміщення, що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін актом приймання-передачі до договору (додаток № 1).
Договір № 89/1 від 23.07.2012 є договором оренди, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Сервіси для юристів