ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2014 року Справа № 919/883/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашко на рішення та постанову господарського суду міста Севастополя від 22 серпня 2013 року Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2013 рокуу справі№ 919/883/13господарського судуміста Севастополяза позовомСпеціалізованого санаторію ім. М.О. СемашкадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Юкреніан Білдінг Компані"про зобов'язання виконати умови договору
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізований санаторій імені М.О.Семашка звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Юкреніан Білдінг Компані" про зобов'язання виконати п.1 договору від 16.02.2012 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 15.02.2012. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати нерухомого майна.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.08.2013 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 (Сотула В.В. - головуючий, Голик В.С., Черткова І.В.), у справі №919/883/13 у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що умови договору купівлі-продажу від 15.02.2012 щодо оплати придбаного майна виконано відповідачем у повному обсязі ще до внесення змін до нього договором від 16.02.2012, тому укладення останнього ніяких значимих наслідків для сторін не несе.
Не погоджуючись із даними судовими рішеннями Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашко звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що відповідач дійсно перерахував кошти за реквізитами, зазначеними в договорі від 15.02.2012, проте 16.02.2012 сторони уклали договір, яким змінили банківські реквізити продавця, тому відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за майно за новими реквізитами. Висновок судів про відсутність обов'язку щодо виконання умов договору від 16.02.2012 не відповідає обставинам справи та суперечить нормам статей 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2013 у справі №919/883/13 касаційну скаргу прийнято до провадження.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 15.02.2012 між державою в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка, як продавцем та ТОВ "Юкреніан Білдінг Компані" як покупцем укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору продавець продає, а покупець купує об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Володимира Луговського (вул.Морська), будинок 3.
Згідно пункту 3.2 даного договору суму, що вказана в п.2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з дати підписання цього договору.
За пунктом 3.3 договору всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: отримувач У ДКСУ в м.Ялта, код ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, № рахунку 31110115700039. Цей договір купівлі-продажу є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплати за придбане майно.
Господарськими судами встановлено, що на виконання умов п.п. 3.2, 3.3 договору відповідачем перераховано 6435669,00 грн., які у повному обсязі зараховано 15.02.2012 до Державного бюджету на рахунок №31110115700039, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим м.Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 "Інші надходження". Вказане підтверджується довідкою Управління державної казначейської служби України у м.Ялті №03.0.12/1092 від 06.04.2012.
Також судами досліджено акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна від 15.02.2012, за яким зазначене вище нерухоме майно передано продавцем покупцю. Заявою від 15.02.2012 сторони підтвердили відсутність один до одного будь-яких претензій майнового або матеріального характеру.
Судами з'ясовано, що 16.02.2012 сторонами укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012, за змістом пункту 1 якого сторони домовилися внести зміни до тексту договору від 15.02.2012 та викласти пункт 3.3 у наступній редакції: "Всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: р/р №35227001000107 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026. Цей договір є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплати за придбане майно". Відповідно до п.3 цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення, є невід'ємною частиною договору купівлі продажу від 15.02.2012 і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача виконати п.1 договору від 16.02.2012. Позивач зазначив, що обов'язок з переводу грошових коштів на реквізити рахунку продавця, передбачені договором від 16.02.2012, відповідачем не виконано, що є порушенням статті 214 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України.
За ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 15.02.2012 відповідачем грошові кошти у повному обсязі перераховано 15.02.2012, тобто ще до внесення змін до договору, що не заперечується сторонами, оскільки зміни внесено в договір від 15.02.2012 з моменту набрання чинності договору від 16.02.2012, касаційна інстанція погоджується з попередніми судовими інстанціями про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду з приводу того, що не несе наслідків договір від 16.02.2012 про внесення змін в реквізити розрахунків до виконаного сторонами повністю станом на 16.02.2012 договору від 15.02.2012 за вказаними в останньому реквізитами.
Рішення про відсутність підстав для задоволення позову фактично про стягнення вже сплаченої суми касаційна інстанція вважає правильним.
Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.
Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Сервіси для юристів