Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №910/1733/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/1733/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі№ 910/1733/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення грошових коштів та за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт"простягнення грошових коштів

за участю представників: позивача (за первісним позовом)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідача (за первісним позовом)Гаврись Я.Б. - предст., дов. від 28.12.2015ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" основного боргу в сумі 626503,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 8540,34 грн., інфляційних в сумі 185 444, 95 грн., пені в сумі 76995, 06 грн., 7% штрафу в сумі 43855,22 грн.; стягнути з відповідача в порядку регресу за рішенням Господарського суду Харківської області від 08.06.2015 у справі №922/2134/15 29753,65 грн. та за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Харківський центр третейського судочинства" від 26.06.2015 року у справі № 3/9-2015 85117,87 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю (поставку) товарів щодо здійснення розрахунків за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 217, 229, 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач здійснив поставку товару не у повному обсязі та з порушенням строків поставки.

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" 1340928,00 грн. пені та 76473,49 грн. штрафу, вказавши, що поставка товару здійснена не у повному обсязі та з порушенням строків поставки, відтак, з огляду на приписи статей 525, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України та положень укладеного між сторонами договору, наявні підстави для застосування у спірних правовідносинах відповідальності у вигляді пені та штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" заперечило проти задоволення зустрічного позову зазначивши, що товар поставлено у повному обсязі та своєчасно відповідно до умов договору та на підставі заявок покупця.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (суддя Цюкало Ю.В.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" основний борг в сумі 626503,20 грн., 3% річних в сумі 8509,05 грн., інфляційні втрати в сумі 185444,95 грн. та судовий збір у сумі 12306,86 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 613 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник зазначає, що суди не надали належної оцінки заявкам на поставку товару, які підтверджують факт неналежного виконання постачальником своїх обов'язків; суди помилково стягнули з відповідача інфляційні втрати та відсотки річних, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів санкції за невиконання грошових зобов'язань не застосовуються.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав викладені у касаційній скарзі доводи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" відзив на касаційну скаргу не надало; своїм правом на участь представників у судовому засіданні не скористалося.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Центренерго", присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" (постачальник) 13.11.2014 уклали Договір про закупівлю (поставку) товарів № 131/18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно з умовами договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатках до договору. Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в Додатку до договору (пункт 2.2. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі продукції.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язання щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2% вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за договором (пункт 9.2 договору). У випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції (пункт 9.6 договору).

Додатком № 1 до Договору сторони визначили найменування, асортимент, кількість, та ціну продукції, що поставляється та погодили, що загальна вартість продукції складає 1045629,72 грн.; розрахунки за продукцію здійснюються протягом 45 календарних днів з дати підписання акта приймання-передачі продукції (пункт 3 додатку № 1); строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки (пункт 5 додатку № 1).

Суди встановили, що на виконання заявок Публічного акціонерного товариства "Центренерго" щодо поставки продукції Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергоремонт" поставило продукцію покупцю, що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі матеріальних цінностей на загальну суму 626503,20 грн., однак, розрахунки за поставлений товар у строк, встановлений додатком № 1 до договору, покупець не здійснив.

У зв'язку з нездійсненням Публічним акціонерним товариством "Центренерго" розрахунків за поставлений товар, постачальник звернувся до суду з цим позовом, в якому просив, крім суми основного боргу, стягнути також 3% відсотки річних, інфляційні втрати, пеню, 7% штрафу, а також в порядку регресу кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2134/15 від 08.06.2015 та за рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Харківський центр третейського судочинства" від 26.06.2015 у справі № 3/9-2015.

Водночас, покупець звернувся з зустрічним позовом та просив стягнути з постачальника пеню та штраф за несвоєчасну поставку та поставку товару не у повному обсязі.

Задовольняючи частково первісний позов, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт поставки товару за договором на загальну суму 626503,20 грн. підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, однак, доказів здійснення розрахунків за поставлений товар матеріали справи не містять; обґрунтованим також визнано судами і розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні решти первісного позову, суди, з урахуванням приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшли висновку про помилкове нарахуванням позивачем за первісним позовом пені та штрафу упродовж дії мораторію на задоволення вимог кредиторів; вимоги про стягнення сум в порядку регресу також визнані судами необґрунтованими.