ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2016 року Справа № 903/251/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"на постанову від 30.06.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№903/251/16 господарського суду Волинської областіза позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філіїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"прозобов'язання повернути майно
За участю представників сторін:
Від позивача - Григолінський С.О. - дов. від 28.03.2016,
Від відповідача - Григор'єва Н.В. - дов. від 30.09.2016,
У зв'язку зі звільненням суддів Фролової Г.М., Данилової Т.Б. з посади судді, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова М.В., Мачульський Г.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2016).
ВСТАНОВИЛА:
Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Волинської філії звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобов'язання повернути майно, а саме: бензин марки А-95 - 170л.
Рішенням від 26.05.2016 господарського суду Волинської області (суддя Дем'як В.М.) позов задоволено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" повернути майно, а саме: бензин марки А-95 - 170 л шляхом вилучення та передачі Державному публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", відповідача на користь позивача стягнуто 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно зі ст.ст.662, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобов'язаний передати його покупцю. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних ним нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.
Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у складі головуючого: Філіпова Т.Л., Петухова М.Г., Гудак А.В. рішення господарського суду Волинської області залишено без змін з тих же підстав.
ТОВ "Золотий Екватор" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст. 188 Господарського суду України, ст.ст. 613, 651, 689, 690 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 січня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" як постачальником та Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" як покупцем укладено договір поставки нафтопродуктів № 41, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а покупець - прийняти товар від та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Додатково до основного зобов'язання постачальник зобов'язався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору, асортимент та кількість товару (об'ємної товарної партії) погоджуються в додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Одиницею виміру кількості товару сторони визначили літри.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Датою відпуску товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне, при цьому дана картка залишається у оператора.
Відповідно до п. 3.4 договору датою поставки нафтопродуктів є дата отримання товару на АЗС.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за нафтопродукти покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару; при цьому, моментом зобов'язання Компанії по оплаті товару вважається момент поступлення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно з п.6.3 товар (партія товару) передається уповноваженим особам покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.
Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами (п.10.9 договору).
21.01.2014 сторонами підписано додаток до договору № 41 від 21.01.2014, яким погоджено вартість товару.
07.07.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 1/349 до договору №41, якою збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.
09.07.2014 сторонами підписано додаткову угоду №2/359 до договору №41, згідно якої збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.
Додатковою угодою від 11.07.2014 №3/363 угоду до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.
Додатковою угодою від 14.07.2014 №4/366 угоду до договору №41 від 21.01.2014 збільшено ціну на паливно-мастильні матеріали, що не перевищує 10% вартості за 1 літр.
Сервіси для юристів