ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2015 року Справа № 916/1063/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015у справі№ 916/1063/15-г Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса" про стягнення 628396,29 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеса" 628396,29 грн., з яких 528206,75 грн. основний борг, 43369,29 грн. інфляційних збитків, 5024,30 грн. річних, 51795,95 грн. пені, посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж, приписи статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 526, 610, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач повідомив суд про сплату ним станом на 03.04.2015 вартості отриманих послуг у повному обсязі, надавши відповідні докази.
Протягом розгляду справи позивач надавав суду заяви про уточнення позовних вимог; за змістом заяви від 14.05.2015 просив суд стягнути з відповідача 73662,82 інфляційних втрат, 4938,15 грн. 3% річних та 52580,45 грн. пені (з 15.11.2014 по 10.03.2015) відповідно до наданих розрахунків.
Відповідач у відзиві на позов просив суд про зменшення нарахованих до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на свій статус як комунального підприємства, майно якого перебуває у комунальній власності та формується за рахунок внесків засновників, доходів від реалізації продукції та послуг, кредитів банків; при цьому своєчасним розрахункам з позивачем перешкоджають неповні та несвоєчасні розрахунки споживачів послуг, відсутність механізму нарахування штрафних санкцій до населення, затримка у фінансуванні з державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію, збитковість діяльності відповідача, що підтверджується звітом про фінансові результати підприємства та довідкою про його фінансовий стан.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2015 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 73662,82 інфляційних втрат, 4938,15 грн. 3% річних, 52580,45 грн. пені, 2623,63 грн. судових витрат; позивачу повернуто 10524,10 грн. судового збору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Журавльов О.О.) рішення місцевого суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеса" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині стягнення санкцій в розмірі 131181,42 грн. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та зменшити розмір належних до стягнення санкцій. Касаційну скаргу мотивовано доводами про невідповідність висновків судів встановленим фактичним обставинам справи, порушення судами вимог статей 43, пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження наданих відповідачем доказів у підтвердження поважності причин несвоєчасного здійснення розрахунків, неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.
Позивач не надав відзив на касаційну скаргу.
Сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2014 Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" (виконавець, позивач) та Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (замовник, відповідач) укладено договір № ТГО-140/14 на послуги з гідравлічних опресувань і заповнення теплових мереж Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси", відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовникові у 2014 році послуги з проведення випробувань теплових систем (проведення гідравлічних опресовувань і заповнення теплових мереж), згідно з ДК 016-2010-71.20.1. - Послуги щодо технічного випробування й аналізування, відповідно до програми та графіка опресовувань, які погоджені сторонами, та є невід'ємними частинами договору, а замовник - прийняти і оплатити послуги.
Згідно з пунктом 3.3 договору розрахунки здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на р/р виконавця, зазначений в розділі 10 договору, протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами актів здавання-приймання наданих послуг за фактично надані послуги. У разі невиконання замовником умов пункту 3.3 договору замовник зобов'язаний оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.4 договору).
За пунктом 8.1 договору він вступає в законну силу з моменту підписання сторонами і діє до дати початку опалювального сезону 2014-2015рр.
Суди також встановили, що на виконання умов договору позивач надав, а відповідач отримав послуги на загальну суму 528206,75 гривень, що підтверджується змістом акта приймання-передачі послуг з гідравлічних опресовувань та заповнення теплових мереж за жовтень 2014 року від 31.10.2014, який підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань позивач направив на адресу відповідача претензію від 19.02.2015 № 13/02-261 з вимогою погасити заборгованість за договором, а в подальшому звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" 628396,29 грн., з яких 528206,75 грн. основного боргу, 43369,29 грн. збитків від інфляції, 5024,30 грн. 3% річних та 51795,95 грн. пені відповідно до наданих розрахунків періоду прострочення.
05.05.2015 від Публічного акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЕЦ" до місцевого господарського суду надійшла заява, в якій позивач просить суд в частині стягнення основного боргу припинити провадження по справі у зв'язку зі сплатою відповідної суми, та стягнути з відповідача штрафні та фінансові санкції в сумі 129179,73 грн., з яких 73662,82 грн. збитків від інфляції, 4863,86 грн. 3% річних та 52594,56 грн. пені, крім того, судовий збір в сумі 13147,73 грн.
Зі змісту копій платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач до початку розгляду справи по суті сплатив суму основного боргу у повному обсязі.
Разом з цим, позивач, крім суми основної заборгованості, просив стягнути з відповідача 73662,82 грн. збитків від інфляції, 4863,86 грн. 3% річних та 52594,56 грн. пені.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суди визнали його правильним, а відповідні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи доведеність матеріалами справи порушення відповідачем грошового зобов'язання у відповідному розмірі та протягом відповідного періоду.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарські суди також визначили, що його здійснено відповідно до розміру заборгованості та періоду прострочення, умов укладеного договору та приписів чинного законодавства.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та оцінивши надані відповідачем докази, місцевий господарський суд вказав про недоведеність підстав для задоволення такого клопотання, оскільки надані докази та доводи (зокрема, звіт та довідка про фінансовий стан) свідчать лише про фінансове становище підприємства, яке веде звичайну господарську діяльність та має певні борги та фінансові труднощі, а не про наявність обставин, передбачених статтею 233 Господарського кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України, пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Переглядаючи судове рішення у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши також, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження обставин, що свідчили б про можливість зменшення пені, нарахування якої є наслідком прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та способом захисту майнового права позивача; з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави, відсутність у боржника коштів не є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності.
Сервіси для юристів