Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №908/6236/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 908/6236/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В.(доповідач), Гольцової Л.А., Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Фірма верхнього одягу "Фея", м. Маріуполь,на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 рокута на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 02.03.2015 рокуу справі№908/6236/14 господарського суду Запорізької області за позовом ПАТ "Фірма верхнього одягу "Фея", м. Маріуполь,до ФОП ОСОБА_4, с. Кременівка,провизнання договору недійсним з моменту укладення

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 року у справі №908/6236/14 (суддя: Корсун В.Л.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року у справі №908/6236/14 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 року залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявності встановлених законом підстав для визнання спірного договору недійсними.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "Фірма верхнього одягу "Фея" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року, рішення Господарського суду Запорізької області від 02.03.2015 року у справі №908/6236/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.12 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Продавець) та публічним акціонерним товариством "Фірма верхнього одягу "Фея" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10, відповідно до предмету якого, Продавець за замовленням Покупця зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно відповідних накладних, виписаних Продавцем, які є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення Покупця може бути як усним, так і письмовим. (п.1.1. Договору).

Асортимент, кількість, номенклатура товару узгоджуються сторонами та визначаються у відповідній накладній, що виписується Продавцем (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.4. договору передбачено, що об'єм продаж за цим договором не обмежений протягом всього строку його дії.

Поставка продукції здійснюється на умовах (СРТ) м. Маріуполь згідно положення "Інкотермс-2000". Продавець зобов'язаний поставити відповідну партію товару в строк та в кількості, прямо передбаченій у замовленні Покупця. (п.2.1., п.2.2. Договору).

Згідно п. 4.1. договору, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначається за згодою сторін та фіксується у відповідній накладній на партію товару.

Покупець здійснює 100% оплату товару кожної поставленої партії товару по кількості та якості, визначеної в рахунку-фактурі.(п. 5.1. договору).

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупця на розрахунковий рахунок Продавця (п. 5.2. договору).

Згідно п.8.1. Договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.13. У випадку, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати цей договір, повідомив про це іншу сторону за один місяць до закінчення строку його дії, цей договір вважається пролонгованим на один рік.

Згідно специфікації загальна вартість товару належного поставці згідно з умовами договору №10 від 16.01.2012 року складає 128 351,00 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в обґрунтування правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 16.01.12 № 10 недійсним позивач посилається на те, що під час укладення спірного договору генеральний директор ПАТ "ФіВО "Фея" ОСОБА_5, яка підписала цей договір, не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.