Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №920/187/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 920/187/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.суддів:Короткевича О. Є.(доповідач у справі),Куровського С.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумахна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року та рішенняГосподарського суду Сумської області від 03.03.2014 рокуу справі№ 920/187/14за позовом доУправління Пенсійного фонду України в м. Сумах Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 70 077,15 грн., В судовому засіданні взяли участь представники: від ПАТ "Сумихімпром" - Карук О.О.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2014 року (суддя Лугова Н. П.) відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" про стягнення 70 077,15 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року (головуючий суддя: Фоміна В. О., Крестьянінов О. О., Хачатрян В. С.) апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишено без задоволення, а рішення господарського суд Сумської області від 03.03.2014 року залишено без змін.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року та рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2014 року по справі № 920/187/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року у справі №5021/2509/11 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На даний час боржник знаходиться в процедурі санації.

16.04.2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах прийнято рішення № 185 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, яким до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 20028,70 грн. та пені в розмірі 50048,45 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року по справі № 2-а-4556/10/1870 за позовом ПАТ "Сумихімпром" до Управління Пенсійного фонду в м. Суми про визнання протиправним та скасування рішення № 185 від 16.04.2010 року "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду" у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2010 року по справі 2-а-4556/10/1870 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року вказану постанову залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач послався на те, що заборгованість, яка нарахована відповідачу згідно рішення № 185 від 16.04.2010 року є поточною, оскільки вищевказане рішення оскаржувалось в судовому порядку і термін сплати, як вважає скаржник, по ньому настав після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що спірна заборгованість відповідача перед позивачем має статус конкурсних вимог у справи про банкрутство відповідача. Оскільки ці вимоги в справі про банкрутство не заявлені, вони вважаються погашеними.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Однак, доказів своєчасного звернення позивача з заявою про визнання та включення його кредиторських вимог, заборгованість по яким виникла на підставі рішення №185 від 16.04.2010 року до господарського суду Сумської області у справі про банкрутство відповідача, суду не надано.

Судом апеляційної інстанції правомірно спростовано доводи позивача про те, що його вимоги є поточними, оскільки рішення за яким нараховані відповідні санкції, були встановлені згідно рішення Фонду, а не суду, а тому і право на ці санкції у Фонду виникло згідно вказаного рішення Фонду.

Нормами ж ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Крім того, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від у справі № 2-а-4556/10/1870, згідно норм Кодексу про адміністративне судочинство, набрала чинності з моменту її проголошення, тобто з 16.12.2010 року тобто також до порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, вимоги позивача, які виникли на підставі рішення "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків № 185 від 16.04.2010 року позивач повинен був заявити у справі про банкрутство як конкурсні протягом 30-ти днів з дня оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фінансові санкції, визначені рішенням позивача №185 від 16.04.2010 року та заявлені позивачем до стягнення у цій справі є конкурсними вимогами та вважаються погашеним, у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому не підлягають стягненню з відповідача в рамках даного позовного провадження.

Таким чином, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2014 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року по справі № 920/187/14 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: