ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2014 року Справа № 916/2808/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 рокуу справі за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2013 року, підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просив стягнути з ПАТ "Банк "Демарк" 25 036,25 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору № 1954 від 24.12.2012 року, 1 892,62 грн. пені та 556,95 грн. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.12.2013 року дану справу передано за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.03.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 1 712,47 грн. боргу, 71,08 грн. пені та 26,05 річних, а в решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким в позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 1954 від 24.12.2012 року, за умовами якого ПАТ "Банк "Демарк" (довіритель) доручає підприємцю ОСОБА_4 (повірений) надавати послуги, щодо сприяння банку у поверненні боргів боржниками довірителя шляхом застосування засобів та методів на розсуд повіреного в межах чинного законодавства України.
Згідно п.2-п.п. 2.1.5. цього договору, довіритель доручає повіреному, а повірений зобов'язується вчинити наступні дії: аналізувати надану довірителем інформацію (документи), щодо боржників та визначати заходи, що мають бути застосовані;. направляти до боржника листи; проводити безпосередньо переговори з боржниками з використанням засобів контакту на відстані (телефон, факс, інтернет пошта, смс повідомлення, тощо); відвідування боржників для проведення переговорів щодо погашення заборгованості; представляти інтереси довірителя в правоохоронних органах та на судових засіданнях у відносинах між довірителем та боржниками, на що повіреному видається відповідна довіреність.
Пунктом 9.1.1. зазначеного договору, з урахуванням додатку № 5 до договору передбачено, що повірений отримує винагороду в такому розмірі : 200 грн. місячна плата за послуги, 50 грн. за представництво інтересів довірителя в судових засіданнях (за кожне рішення суду) та 10% комісійна винагорода.
Сплату винагороди довіритель здійснює до 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг (п. 9.1.6 договору).
Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за надані позивачем послуги відповідач не розрахувався, і на час розгляду справи судом його борг складає 1 712,47 грн., що підтверджується належними доказами та ним і не оспорюється.
За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав взятий на себе обов'язок щодо вчасної та повної оплати винагороди, позивач вправі вимагати сплати заборгованості, з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 11.2 договору у примусовому порядку, а тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 712,47 грн. боргу, 71,08 грн. пені і 26,05 3 % річних та обґрунтовано відмовив у решті вимог за недоведеності позивачем, що повернення боргу відбулось внаслідок його безпосередніх дій, як повіреного, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року - без змін.
Головуючий М. Остапенко
Судді П. Гончарук
Л. Стратієнко
Сервіси для юристів