Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №910/21032/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 910/21032/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства "Луміс"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014у справі№ 910/21032/13 господарського суду міста Києва за заявоюСпільного підприємства "Луміс"проскасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"; 2. Спільного підприємства "Луміс";про стягнення боргув судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Дубовський П.В.; - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 Степаненко О.М.;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2014 у справі №910/21032/13 (судді: Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю., Ващенко Т.М.) задоволена заява Спільного підприємства "Луміс" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 (судді: Самсін Р.І., Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано, в задоволенні заяви Спільного підприємства "Луміс" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13 відмовлено.

Спільне підприємство "Луміс" (надалі скаржник/СП "Луміс"), не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13 задоволені позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк"; за рішенням стягнуто солідарно з ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" 28 367 114, 58 грн., в тому числі: 18 039 676, 60 грн. заборгованості за кредитом, 8 534 610, 77 грн. заборгованості по процентам, 697 148, 35 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 062 900, 82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 32 778, 05 грн. розмір інфляційних витрат за кредитом та процентами, та витрати пов'язані з вирішенням третейського спору у розмірі 25 500 грн.

30.10.2013 СП "Луміс" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою від 29.10.2013 про скасування вказаного рішення третейського суду.

В обґрунтування заяви, СП "Луміс" послалося на те, що спірне рішення третейського суду було прийнято неуповноваженим складом суду, оскільки ст. 6 кредитного договору №770/9-698 та ст. 5 договору поруки №108880/108-ПЮО23, сторони узгодили конкретних суддів, які мали розглядати спір, що стосуються виконання вказаних договорів. Однак, при передачі для розгляду справи №582/13 судді Оберемко Р.А., особа якого не узгоджувалась сторонами вказаних договорів, було порушено регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків; крім того, як зазначає СП "Луміс", ПАТ "Укрсоцбанк" вже зверталося до суду із позовом до ТОВ "Орвіс" про стягнення заборгованості по кредитних договорах №770/9-698 від 15.07.2008 та №770/9-691 від 26.08.2008 і рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №3/77/5022-1020/2011, позов ПАТ "Укрсоцбанк" частково задоволений. Згідно з вказаним рішенням у справі №3/77/5022-1020/2011, за ПАТ "Укрсоцбанк" визнано право власності на торговий комплекс загальною площею 1649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького 9 та на приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням, загальною площею 1 028, 5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, проспект Степана Бандери 47.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву СП "Луміс" та скасовуючи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23.07.2013 у третейській справі №582/13, виходив із того, що ст. 6 генерального договору про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Орвіс", та ст. 5 договору поруки №108880/108-ПЮО23, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс", сторони узгодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Суддями Ярошовцем Василем Миколайовичем, Мороз Оленою Анатоліївною та Білоконем Юрієм Миколайовичем було заявлено самовідводи від розгляду справи №582/13.

Частиною 1 ст. 18 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не передбачено здійснення самовідводу з підстав перебування у відпустці чи зайнятості судді за основним місцем роботи, а тому, передача спору на розгляд судді третейського суду Оберемко Р.А. відбулася з порушенням Регламенту суду, що свідчить про те, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону, Регламенту третейського суду та умовам третейської угоди.

Крім того, як зазначив місцевий господарський суд, рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 у справі №3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, а саме: торговий комплекс загальною площею 1 649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: б-р Вишневецького, 9 у м. Тернопіль, вартістю 13 657 370,00 грн. та на приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. Бандери, 47, вартістю 10 141 270,00 грн. і погашено заборгованість ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698 від 15.07.2008 та №770/9-691 від 26.06.2008 перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 17 109 000,00 грн. Таким чином, з моменту набрання вказаним рішенням господарського суду Тернопільської області законної сили, вимоги кредитора, який звернувся з позовом про задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмету іпотеки, шляхом набуття на нього права власності, вважаються виконаними, а будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання, в силу прямої вказівки ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є недійсними. При винесенні ухвали, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 2, 5, 14, 16, 51 Закону України "Про третейські суди", ст. 122-5 ГПК України, Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, ст.ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, та відмовляючи СП "Луміс" у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, не погодився із висновками місцевого суду, та встановив, що при передачі для розгляду третейської справи №582/13 судді Оберемко Р.А. не було порушено Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, оскільки приписами Регламенту не визначено підстав за яких суддя може заявити собі самовідвід, а тому заявлення самовідводу третейськими суддями, обраними сторонами у генеральному кредитному договорі та договорі поруки з підстав перебування у відпустці або зайнятістю за основним місцем роботи, здійснено у відповідності до Регламенту, так само, як і призначення третейського судді Оберемко Р.А. для розгляду третейської справи №582/13. Стосовно висновків суду першої інстанції, зроблених з посиланням на ст. 36 Закону України "Про іпотеку", суд апеляційної інстанції зазначив, що позасудове врегулювання спору передбачає саме врегулювання спору між сторонами, без звернення до суду. В даному ж випадку, визнання права власності за ПАТ "Укрсоцбанк" на нерухоме майно відповідно до рішення господарського суду Тернопільської області у справі №3/77/5022-1020/2011 не можна вважати таким, що відбулося в позасудовому порядку. Крім того, позовні вимоги у господарській справі №3/77/5022-1020/2011 ґрунтувалися, в тому числі, на іпотечному договорі від 17.07.2008, та стосувалися заборгованості ТОВ "Орвіс" станом на 2011 рік; оспорюване рішення третейського суду ґрунтується на договорі поруки та стосується заборгованості ТОВ "Орвіс" станом на 2013 рік.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2008 між банком та ТОВ "Орвіс" був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг №770/9-698 (надалі кредитний договір).

В забезпечення виконання ТОВ "Орвіс" вказаного кредитного договору, 06.08.2008 між банком, ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" був укладений договір поруки №108880/108-ПЮО23, відповідно до якого СП "Луміс" (поручитель за договором) зобов'язується перед кредитором (банком) відповідати за виконання позичальником (ТОВ "Орвіс") у повному обсязі своїх зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №770/9-698.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. ст. 12 вказаного Закону третейська угода може бути укладена у вигляді застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Укладаючи вказані договори, сторони обумовили питання щодо врегулювання спорів за цими договорами, а саме: згідно з п. 6.2 генерального договору про надання кредитних коштів № 770/9-698 від 15.07.2008 у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової 15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Аналогічні умови викладені і в п. 5.1 договору поруки № 108880/108-ПЮО23 від 06.08.2009.

Як вбачається з матеріалів справи №582/13 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" про стягнення заборгованості, третейськими суддями, обумовленими ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" у генеральному договорі про надання кредитних коштів № 770/9-698 та договорі поруки № 108880/108-ПЮО23, а саме: Ярошовцевим В.М., Мороз О.А., Білоконем Ю.М. були заявлені самовідводи з посиланням на ч. 1 ст. 18 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, а позовна заява згідно з резолюцією голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків була передана на розгляд іншому третейському судді - Оберемко Р.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Регламенту третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу або самовідводу якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Аналогічні підстави для відводу або самовідводу судді містяться в ст. 19 Закону України "Про третейські суди", серед яких, в тому числі, третейський суддя підлягає самовідводу на його прохання, і при цьому, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, ані Регламент, ані вказаний Закон не вимагає зазначення причин такого самовідводу, а лише має значення прохання третейського судді.

Виходячи з наведеного, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначення місцевим господарським судом про те, що ч. 1 ст. 18 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків не передбачено здійснення самовідводу з підстав перебування у відпустці чи зайнятості за основним місцем роботи не є обґрунтованим, оскільки, як вказувалося вище, для самовідводу третейського судді від розгляду справи достатньо лише його прохання.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, подана до Третейського суду позовна заява реєструється та направляється Голові Третейського суду, а питання про прийняття позовної заяви вирішується третейським суддею (суддями) (ст. 53 Регламенту).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із заявленням самовідводу третейськими суддями Ярошовцевим В.М., Мороз О.А., Білоконем Ю.М., позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" згідно з резолюцією у її лівому верхньому куті передано судді Оберемко Р.А., яким вказану позовну заяву прийнято до розгляду вказаним суддею, ухвалою від 11.07.2013 порушено провадження у справі № 582/13, і справу призначено до розгляду.