Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №904/5138/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 904/5138/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомприватного підприємства "Транс Логістик"дотовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Авіас"простягнення 1 234 314,05 грнв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Булатов В.Б. - дов. №04/04/14 від 04.04.2014;від відповідача:Биструшкін В.Ю. - дов. б/н від 30.09.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.05.2014 господарського суду Дніпропетровської області (суддя: Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Авіас" на користь ПП "Транс Логістик" 1 164 978, 75 грн. основного боргу та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою від 26.06.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Білецька Л.М., Тищик І.В.) рішення від 12.05.2014 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання відповідно договору поставки. Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Авіас" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.180, 193 Господарського кодексу України та ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує, що він в повному обсязі виконав зобов'язання постачальника за умовами договору поставки.

Відзив на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 10.06.2011 ТОВ "Авіас" (постачальник) та ПП "Транс Логістик" (покупець) уклали договір постачання №147, відповідно п.п.1.1 та 1.2 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари: бензин А-76 (80), А-92, А-95, А-95 Евро, дизельне пальне, газ, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти товар.

Пунктом 1.6 договору сторони обумовили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару, відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

За п.2.1 договору товар вважається переданим відповідачем та прийнятим позивачем за кількостю і якістю з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Відповідно п.п.3.1 та 3.2 договору ціна 1 літра товару - згідно накладних на товар. Загальна сума договору становить 10 000 000 грн.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Умови оплати: 100% попередня оплата протягом 1-го банківського дня від дати рахунку.

Після оплати товару протягом 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

За пунктами 5.2.1 та 5.2.2 договору передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-карт. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін за погашеними скретч-картами вважаються виконаними, та товар вважається переданим постачальником - з моменту фактичної заправки автомобіля покупця певною кількістю товару, яка зазначена у карті, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-карті.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору, позивач здійснив передоплату товару на загальну суму 1 164 978, 75 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, однак відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачу, скретч-карти не передав уповноваженому за довіреностями представнику позивача ОСОБА_8, що також підтверджується висновком №650-14 судової почеркознавчої експертизи в якому вказано, що підписи від імені ОСОБА_8 в графах "Отримав" у накладних № 3277/102 від 06.07.2011, № 3335/102 від 11.07.2011, № 3289/102 від 06.07.2011 виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки попередню оплату товару за договором поставки здійснено, а товар не поставлено, то відповідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ч.2 ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами, предметом договору є зобов'язання відповідача (постачальника) передати товар покупцю, які відповідач не виконав, а тому, у даному випадку, відсутнє саме грошове зобов'язання.