Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №909/1043/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 909/1043/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Полянського Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід28.01.2016у справі№909/1043/15Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доДолинської міської радипровизнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання права орендного користування земельною ділянкою

за участю

- позивача: - відповідача:1) ОСОБА_5 (довіреність від 06.07.2016) 2) ОСОБА_6 (довіреність від 10.12.2015) 3) ОСОБА_7 (довіреність від 10.12.2015) ОСОБА_8 (довіреність від 20.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) просив визнати поновленим договір користування земельною ділянкою на умовах договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010 із змінами від 17.08.2012, укладений між позивачем та Долинською міською радою (далі - відповідач), зареєстрований в управлінні Держкомзему у Долинському районі 28.08.2012 за НОМЕР_1, а також визнати за ним право орендного користування земельною ділянкою, яка розташована на АДРЕСА_1 площею 0,0070 га, на умовах зазначеного договору оренди земельної ділянки терміном на п'ять років до 12.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.09.2012 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, проте 27.09.2012 відповідач заперечив у продовженні дії цього договору, оскільки дане питання не набрало необхідної кількості голосів на сесії міськради, але позивач продовжував використовувати земельну ділянку сплачуючи при цьому орендну плату, яка приймалася відповідачем, розраховуючи на продовження терміну дії договору в майбутньому.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 (суддя Матуляк П.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Крім того, позивач, звернувшись із письмовим клопотанням, просить суд касаційної інстанції витребувати у відповідача для огляду у судовому засіданні оригінал генплану забудови міста Долина Івано-Франківської області.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже касаційна інстанція позбавлена права на витребування доказів та їх дослідження, у зв'язку із чим у задоволенні вказаного клопотання суд касаційної інстанції відмовляє.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на законність та обґрунтованість прийнятих рішень і, спростовуючи доводи позивача, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14.12.2010 між позивачем (Орендар) та відповідачем (Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований в управлінні Держкомзему у Долинському районі 15.04.2011 за № 262200004000052), за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Долинської міської ради №37-2/2010 від 26.11.2010 надає, а Орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування торгового павільйону, загальною площею 0,0070 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2).

Розділом ІІІ договору сторони встановили, що договір укладено терміном до 26.05.2011. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 5 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У розділі IV договору зазначено, що орендна плата за землю, нарахування якої починається з 21.11.2010 і в рік складає 439,57 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з рішенням Долинської міської ради від 11.02.2010 № 1748-42/2010. Орендна плата за землю вноситься у безготівковій формі, щомісяця, рівними частинами по 36,63 грн., не пізніше останнього числа поточного місяця, шляхом перерахування орендної плати на відповідний рахунок.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Долинської міської ради від 31.05.2012 № 673-19/2012 термін дії договору оренди земельної ділянки було продовжено на один місяць.

Відповідно до рішення Долинської міської ради від 10.08.2012 № 768-21/2012 продовжено дію рішення міської ради від 31.05.2012 №673-19/2012 терміном до 12.09.2012.

Згідно з п.3.1 додаткової угоди № 4 від 17.08.2012 (зареєстрована в управлінні Держкомзему у Долинському районі 28.08.2012 за № НОМЕР_2) до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010, договір укладено терміном до 12.09.2012. По закінченню терміну оренди, в місячний термін привести дану земельну ділянку до стану не гіршому порівняно з тим, у якому одержано її в оренду, включаючи знесення торгового павільйону за власний рахунок, та передати земельну ділянку міській раді по акту приймання-передачі.

Судами обох інстанцій встановлено, що 04.09.2012 позивач звернувся до Долинської міської ради із заявою про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки на п'ять років, але відповідач листом від 27.09.2012 № 08/1828 повідомив позивача про те, що питання про поновлення терміну дії договору не набрало необхідної кількості голосів на сесії міської ради для прийняття рішення щодо задоволення заяви. У цьому листі Орендодавець вимагав від Орендаря до 12.10.2012 демонтувати торговий павільйон за власний рахунок і передати земельну ділянку міській раді за актом приймання-передачі, але позивач продовжував використовувати спірну земельну ділянку розраховуючи на продовження терміну дії цього договору в майбутньому.

24.07.2013 відповідач звернувся до позивача листом №12/777 яким повторно повідомив про те, що заява щодо продовження терміну дії договору була внесена на розгляд 23 сесії міської ради 26.09.2012, однак при голосуванні вона не була підтримана більшістю депутатів і не отримала необхідної кількості голосів для прийняття рішення, але незважаючи на це, позивач продовжував сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою згідно умов договору вважаючи, що договір є пролонгованим в силу ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивував тим, що позивач всупереч вимогам частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі" не подав до заяви про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 04.09.2012 проект додаткової угоди, а заперечення відповідача щодо його продовження, враховуючи термін спливу договору 12.09.2012, були подані у термін визначений ст.33 цього Закону.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.