Постанова ВГСУ від 13.06.2017 року у справі №914/4268/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 914/4268/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017у справі№ 914/4268/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЖидачівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк"провизнання договору оренди земельної ділянки укладенимза участю представників: позивачане з'явився відповідачаМайстришин С.Р.- предст. дов. від 06.06.2017;

ВСТАНОВИВ

30.11.2015 Жидачівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" про визнання договору оренди від 05.10.2015 на земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий номер 4621510100:01:075:0011, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Жидачів, вул. Д. Галицького, 86, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" на праві власності, укладеним. Позов мотивовано безпідставним ухиленням відповідача від підписання договору оренди щодо земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні, положеннями статей 179-181, 187 Господарського кодексу України, статтями 11, 13, 629, 631, 641, 648, 649 Цивільного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". 26.01.2016 позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому просив визнати укладеним договір оренди землі від 05.10.2015 в редакції, що ним запропонована в уточненні; зобов'язати Реєстраційну службу Жидачівського районного управління юстиції Львівської області зареєструвати цей договір; з 01.01.2016 внести зміни в пункти 5, 9 договору, виклавши їх в такій редакції: п. 5 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016р. складає 41933,56 грн."; п. 9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі в розмірі 3 (трьох) відсотків нормативної грошової оцінки, що становить 125800,69 грн. на рік (Розрахунок орендної плати щорічно надсилається орендарю і є невід'ємною частиною Договору)". В обґрунтування уточнення позивач повідомив, що рішення Жидачівської міської ради від 19.02.2009 № 3812 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, згідно з яким проведено розрахунок орендної плати, вказаної в проекті договору оренди землі, втратило чинність в зв'язку з прийняттям рішення Жидачівської міської ради від 17.06.2015 № 961, відповідно до якого затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева і з 01.01.2016 змінився розмір плати.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що заявлена позивачем вимога не відповідає визначеним законодавством способу захисту цивільних прав та інтересів; рішення позивача про надання земельної ділянки відповідачу, визначене ним як підстава укладення договору, оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Після направлення справи на новий розгляд, позивач надав уточнення до позовної заяви від 18.01.2017, в якому просив суд внести зміни до договору оренди від 05.10.2015, виклавши його окремі пункти в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 (судді: Березяк Н.Є. - головуючий, Долінська О.З., Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено, визнано укладеним договір оренди землі, з врахуванням уточнення до позовної заяви та нормативної грошової оцінки, дійсної станом на 17.01.2017, в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (судді Малех І.Б., Кордюк Г.Т., Михалюк О.В.) рішення господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, що регулюють порядок набрання чинності рішень органів місцевого самоврядування щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме частини п'ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, щодо офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування як актів нормативного характеру; також суди не дослідили питання відповідності друкованого засобу масової інформації - газети "Новий час" визначенням міською радою органу для офіційного оприлюднення нормативно-правових актів; таку істотну умову договору, як орендна плата, визначено всупереч приписам чинного законодавства.

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні свого представника та правом направлення відзиву на касаційну скаргу; відповідач підтримав у судовому засіданні доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди встановили, що за змістом свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 3088058 від 29.04.2013 Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустріальний бізнес-парк" належить на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 677,4 кв.м, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 86. Листом за № 27/08/13 від 27.08.2013 відповідач звернувся до позивача з проханням надати інформацію про можливість та порядок оформлення права оренди або власності на земельну ділянку під вищевказаною будівлею. Позивач листом № 876 від 28.08.2013 просив відповідача до 01.10.2013 оформити відповідні документи на право користування земельною ділянкою та провести сплату за користування земельною ділянкою площею 2,1138 га, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86, а у листі № 898 від 05.09.2013 позивач повідомив відповідача, що земельна ділянка площею 2,1138 га, кадастровий номер 4621510100:01:075:0011, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86 і на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомості, сформована (межі земельної ділянки встановлено і погоджено згідно з технічною документацією із землеустрою, затвердженою рішенням Жидачівської міської ради від 10.06.2008 № 2817); для отримання рішення про передачу в оренду земельної ділянки відповідачу необхідно отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та разом з ним звернутись до міської ради з відповідним клопотанням.

13.11.2013 відповідач звернувся в Жидачівську міську раду з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж) спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель (споруд); рішенням Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 відповідачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,1138 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Галицького Д., 86, для передачі її в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд.

16.09.2014 відповідач (замовник) та Приватне підприємство "Ріга" (виконавець) уклали договір № 1409/01 на виконання робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) у м. Жидачеві на вул. Галицького Д., 86 для передачі в користування (оренду) для обслуговування нежитлових будівель і споруд. Листом № 656 від 09.07.2015 позивач надіслав відповідачу копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 2,1138 га, кадастровий № 4621510100:01:075:0011, яка знаходиться у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86, зареєстрованого 30.06.2015 відділом Держземагенства у Жидачівському р-ні Львівської обл.; просив в термін до 25.07.2015 подати у Жидачівську міську раду клопотання про передачу в оренду вказаної вище земельної ділянки. Листом № 14/07/2015-01 від 14.07.2015 відповідач повідомив, що після виготовлення технічної документації із землеустрою подасть її для затвердження Жидачівською міською радою та звернеться з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,1138 га, кадастровий №4621510100:01:075:0011.

Суд також встановив, що 17.06.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 961 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева", пунктом 2 якого затверджено середню (базову) вартість одного квадратного метра земель станом на 01.01.2015 у розмірі 155,34 грн.; пунктом 3 введено в дію нормативну грошову оцінку земель м. Жидачева, затверджену згідно з пунктом 1 цього рішення, з 01.01.2016. Листом № 930 від 05.10.2015 позивач повідомив відповідача, що рішення Жидачівської міської ради № 726 від 19.11.2013 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки втратило чинність 30.06.2015, оскільки відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої у Державному земельному кадастрі без зміни її меж та цільового призначення, здійснюється без складення документації із землеустрою, відтак, роботи з розроблення земельної документації необхідно припинити. До вказаного листа позивач додав примірники договору оренди землі для підписання відповідачем.

10.11.2015 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 19 "Про передачу в користування (оренду) земельної ділянки у м. Жидачеві на вул. Д.Галицького, 86 та спонукання до укладення договору оренди землі (ТзОВ "Індустріальний бізнес-парк").

21.01.2016 Жидачівська міська рада прийняла рішення № 57 "Про встановлення плати за землю на території м. Жидачева на 2016 рік".

Відповідач надіслав Жидачівській міській раді заяву № 3 від 22.01.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,1303 га для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою: Львівська обл., м. Жидачів, вул. Д.Галицького, 86.

18.02.2016 рішення Жидачівської міської ради № 961 від 17.06.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева" опубліковано у газеті "Новий час" (випуск № 6).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що офіційно опублікованим рішенням Жидачівської міської ради від 17.06.2015 № 961 затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Жидачева, яким змінено розмір плати за землю, відповідно, застосуванню в договорі підлягає нова нормативно грошова оцінка за основу визначення ціни орендної плати, яка є регульованою ціною та не залежить від волевиявлення сторін, враховуючи уточнення до позову.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, враховуючи чинну нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В силу приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.