Постанова ВГСУ від 13.06.2016 року у справі №917/1340/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року Справа № 917/1340/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. (суддя Пукшин Л.Г.) та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. (судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І., Федорчук Р.В.) у справі№917/1340/15 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" до1.Полтавської митниці Державної фіскальної служби України; 2.Державної казначейської служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській областіпростягнення 118 542 грн. 13 коп. за участю представників: від позивача Письмак О.В., довіреність б/н від 19.02.2016 р.від відповідача 1 Дудник В.І., довіреність №833/9/16-70-10 від 01.12.2015 р.від відповідача 2не з'явились від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівне з'явились

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 118 542 грн. 13 коп., з яких 13 000 грн. 00 коп. позивач визначив, як шкоду, завдану органом державної влади, а 101 488 грн. 12 коп. та 4 054 грн. 01 коп. відповідно, як інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на суму фінансової гарантії.

В процесі судового розгляду справи №917/1340/15, ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.08.2015 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області.

Крім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.09.2015 р. до участі у справі залучено в якості відповідача Державну казначейську службу України, у зв'язку з чим справу направлено за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р. у справі №917/1340/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р., у задоволенні вищевказаного позову відмовлено, оскільки заявлені позивачем до стягнення кошти у розмірі 13 000 грн. 00 коп. є витратами на юридичну допомогу і відповідно не можуть бути віднесені до складу збитків. При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснювалось позивачем на суму фінансової гарантії, яка за висновками попередніх судових інстанцій не є грошовим зобов'язанням.

Не погодившись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2015 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.05.2016 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 13.06.2016 р.

До початку судового розгляду справи представник відповідача 1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

У судове засідання 13.06.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача 1.

Представники відповідача 2 та третьої особи в судове засідання не з,явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідача 2 та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання вимог чинного законодавства України позивач звернувся до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України щодо митного оформлення товарів. При вирішенні даного питання відповідачем було прийнято рішення, яким скореговано (збільшено) митну вартість товару та відмовлено в митному оформлені даного товару.

В подальшому, в порядку адміністративного судочинства Товариством з обмеженою відповідальністю "ГПЛ" було оскаржено вказані дії відповідача.

За результатами такого оскарження постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 р. у справі №816/340/15-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 р., визнано протиправними дії Полтавської митниці Державної фіскальної служби України при визначені митної вартості товару за митною декларацією №806000002/2014/000007/2 від 21.10.2014 р.; визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів; скасовано картку відмови в прийняті митної декларації.

За твердженнями позивача, оскарження відповідних дій та рішень відповідача призвело до понесення ним незапланованих витрат на відновлення свого порушеного права, тобто витрат на юридичну допомогу.

Позивач, зокрема, вказує на те, що 03.01.2014 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова компанія" укладено договір про надання юридичних послуг №3, вартість яких становить 13 000 грн. 00 коп.